КЛАС КАМПТОЗОА АБО ЩО ЗГИНАЮТЬСЯ (KAMPTOZOA)

Невелика група, що поєднує близько 60 видів в основному морських, донних, переважно колоніальних тварин, що утворять невеликі тонкі й ніжні колонії, що складаються з основної частини у вигляді павутинки, що покриває субстрат (камені, черепашки й ін.). Від цієї основи піднімаються нагору стеблинки висотою в 2-3 мм, що мають тонку органічну еластичну оболонку. На кінці стеблинок перебувають чашечки, у яких містяться всі внутрішні органи – кишечник, видільна система й полові залози. Вторинної порожнини тіла (целома) у них немає й проміжки між органами заповнені особливою пухкою тканиною – паренхімою. Чашечки зверху плоскі й по окружності несуть вінець коротких простих щупалець.
Вигнутий кишечник починається ротовим отвором, що перебуває на верхній поверхні чашечки, на одному її кінці. Стравохід іде вниз до підстави чашечки й переходить у досить об’ємистий шлунок, що лежить поперек її. На протилежному кінці від шлунка відходить задня кишка, що йде нагору й відкривається анальним отвором усередині кільця щупалець.
Видільними органами є протонефридии. Кровоносна й дихальна системи відсутні. Обмін газів відбувається через щупальця. Нервова система досить примітивна й представлена одним вузлом, що лежить неглибоко в паренхімі між ротовим й анальним отворами, ближче до першого. Органами почуттів є щупальця.
Камптозоа бувають як раздельнополие, так і гермафродитні. Полові залози у вигляді невеликих мішечків лежать у паренхімі. Яйцеклітина, перш ніж вийти назовні, дозріває в особливому поглибленні, виводковой камері, на верхній поверхні чашечки. Розвиток з метаморфозом: є свободноплавающая досить складна личинка, що якийсь час активно плаває в товщі води за допомогою ресничек, потім опускається на дно й перетворюється в первинну особину, що після безстатевого розмноження (брунькуванням) утворить колонію.
Положення камптозоа в системі тваринного миру було неясним. Довгий час їх з’єднували разом з моховинками в єдину групу, виділяючи усередині цієї групи у вигляді підкласу за назвою внутрипорошицевие (Endoprocta) на підставі положення анального отвору усередині кільця щупалець, на відміну від моховинок, у яких воно розташовується поза такого. Коли було встановлено, що в них немає дійсної порожнини тіла і є протонефридии, таке з’єднання, природно, відпало.
У цей час «сгибающихся» розглядають як особливу групу, близьку до нижчих чирв, причому, на відміну від свободнодвигающихся брюхоресничних й особливо коловерток, вони займають особливе положення, що як перейшли до сидячого способу життя.
Назва «сгибающиеся» заснована на цікавій властивості цих тварин: коли вони випробовують яке-небудь подразнення, стеблинку за допомогою поздовжніх м’язів згинається й тварина виводиться зі сфери подразнення. Коли подразнення проходить, стеблинка завдяки еластичній оболонці знову випрямляється й піднімає чашечку над субстратом, де її щупальця можуть знову нормально фільтрувати навколишню воду. Що згинаються мають ще одну цікаву біологічну особливість – більшу здатність до регенерації: коли чашечка за якимись причинами відмирає, стеблинка може відновити її й всі внутрішні органи.
Поширені камптозоа широко, вони зустрічаються у всіх морях, але завдяки своїм дрібним розмірам і мініатюрності колоній часто, очевидно, не зауважуються дослідниками.
Для того щоб виявити камптозоа, необхідно ретельно переглядати субстрат, на якому вони можуть утворювати свої колонії (дрібні камені, водорості й особливо мертві черепашки, а також інші підводні предмети). Солоність і температура води їх, очевидно, не лімітують, тому що вони зустрінуті в цілому ряді опріснених місць Чорного моря, наприклад у глибині Севастопольської бухти біля устя Чорної річки. Останнім часом камптозоа виявлені в Каспійське море. У цьому випадку вони, звичайно, мігранти, що потрапили пасивно через Волго-Донський канал, і є в Каспієві представниками азово-чорноморської, а можливо, і средиземноморской фауни.
Такі тривалі «подорожі» можна пояснити цікавою біологічною особливістю камптозоа. Потрапивши в нові, несприятливі для них умови існування, вони здатні скидати чашечки, а потім, пристосувавшись до нових умов, регенерувати їх і всі внутрішні органи (Н. В. Насонов, 1926).
Що стосується прісних вод, то в них камптозоа зустрічаються рідко. До кінця минулого століття вони були відомі тільки в Північній Америці (Urnatella gracilis), потім були пасивно, очевидно за допомогою судів, перенесені в Європу, спершу в Бельгію, а потім швидко розселилися по водних шляхах Центральної Європи й уже в 1960 р. були виявлені в ріці Тиссе. У наших межах вони виявлені поки тільки в низов’ях Дністра.