СІМЕЙСТВО ГРЕБНЕМИШИНИЕ (CTENOMYIDAE)

Тіло циліндричне, масивне, з великою головою на короткій шиї. Довжина 17-25 див, хвіст близько 8 див, маса-200- 900 р. Ока маленькі, зовнішнє вухо майже скорочене. Фарбування коричнювато-сірувата. У самки три пари сосків. Пальці із сильними пазурами. Характерні дуже більші різці.
Туко-туко (рід Ctenomys) поєднують кілька десятків видів. Гризуни живуть у сухих місцях Південноамериканського материка від 15° ю.ш. до Вогненної Землі. Ведуть підземний спосіб життя. Активні присмерком. У складній розгалуженій системі ходів є гніздова камера, вистелена сухою травою, комори й убиральні. У сприятливих умовах на ділянці в 1 км2 живуть разом близько 200 особин. Харчуються вони підземними частинами рослин і стеблами, які можуть затаскувати вниз під землю.
Вагітність триває 100—110 днів. Один раз у рік самка приносить 2-5 дитинчати. Немовлята добре розвинені й через кілька днів уже можуть різноманітити молочну дієту рослинною їжею. У віці біля року вони стають дорослими. У цей час чисельність цих гризунів скорочується.
Водяной туко-туко (С. lewici), що живе по берегах рік, здатний плавати, поринати й навіть добувати корм у воді. Туко-туко інших видів (наприклад, С. peruanus, С. brasiliensis, С. opimus) не тільки не пов’язані з водою, але навіть можуть взагалі не пити все життя. Вони задовольняються вологою, що втримується в соковитих цибулинах, кореневищах і стеблах суккулент-них рослин.
Чилійський туко-туко (С. maulinus) живе в Чилійських Андах на чорних грубозернистих вулканічних пісках, що поростили травою або низькорослим лісом з південного бука (по-чилийски це місцеперебування називається ньиррэ). Нори цього звірка мають складну, двох’ярусну систему тунелів на глибині 20-30 див, які з’єднані між собою й з поверхнею вертикальними норами. На кожні 1, 5-2 м горизонтальних ходів доводиться один вертикальний з виходом на поверхню. Жителі Анд називають звірків туко-туко й тундуко. Обоє слова по звучанню нагадують звуки, що доносяться з-під землі в колоніях гризунів. Населення більше знайомо не із самою твариною, а зі слідами його діяльності – викидами землі з нір. Про це говорить й одне з іспанських назв гризуна – окульто, що означає «невидимий» або «схований». Іноді, втім, туко-туко бачать на поверхні. Коли через поселення гризуна переганяють овець, він дратується й, на відміну від інших тварин, виходить із нір і починає дійсну атаку на прибульців. Очевидці розпові