ЗАГІН ЯЩЕРИ, АБО ПАНГОЛИНИ (PHOLIDOTA)

У цей загін об’єднані своєрідні ссавці, що нагадують величезну ялинову шишку завдяки коричневий-коричневим-сіро-коричневим роговим чешуям, які, налягаючи один на одного, покривають тіло тварини.
Ящери поширені в Південно-Східній Азії, Екваторіальній і Південній Африці (див. карту 4). Вони населяють ліси й савани. Довжина їхнього тіла 30-80 їжі, хвоста -35-90 див, маса від 4, 5 до 27 кг. Ящери пересуваються по землі повільно, а наземні звірі, коли поспішають, біжать на одних задніх лабетах зі швидкістю 3, 5-5 км/ч. Іноді вони зупиняються подібно кенгуру, опускаються на хвіст, піднімають передню частину тулуба й розглядають, що ним грозить. На задніх лабетах, опираючись на хвіст, сидять і при розкопуванні термітника. Ящери деревних видів також передніми лабетами розламують будівлі комах, зачепившись задніми лабетами й хвостом за галузі. Всі ящери можуть сворачиваться в кулю (деревні види роблять це краще, ніж наземні). Тільки великі хижаки, наприклад тигр і леопард, можуть розгорнути цю кулю; навіть людині це не під силу. Ящери відшукують їжу вночі, тільки довгохвостого іноді вдається зустріти вдень. Звичайно день проводять у норі (наземні), або, згорнувшись, у дуплах і розвилках галузей (деревні).
Більшість ящерів живе поодинці, тільки індійський ящір живе в норах парами, разом з дитинчатами, із січня по березень. Молоді можуть з’являтися в будь-який час року, але в гігантського ящера частіше в листопаді – грудні, у белобрюхого – у листопаді – січні.
Вагітність триває більше 5 місяців. Немовлята добре розвинені, у деревних видів сидять у підстави хвоста матері. У наземних видів немовлята сидять перший час у норах. Під час сну самка ящерів сворачивается, закриваючи своїм хвостом дитинчати, що переповзає до неї на черево. Африканські ящери народжують одного дитинчати, азіатські -1-3. Походження ящерів не ясно. Викопні залишки відомі з Азії, Африки і Європи. Вони здавна розвивалися незалежно як галузь древніх комахоїдних. Подібність ящерів з неполнозубими (муравьедами) зовнішнє, пов’язане з однаковим способом харчування.
У багатьох країнах Південно-Східної Азії за ящерами інтенсивно полюють, оскільки їхнє м’ясо їстівне, а луска високо цінується й у східній медицині вважається лікувальною. Тому щорічно виловлюють десятки тисяч яванских й ушастих ящерів, яким грозить винищування.
Всі ящери ставляться до одного сімейства й одного роду; 7 видів з них відрізняються друг від друга розмірами, довжиною хвоста, розташуванням, формою й числом рогових луски.
Белобрюхий ящір (Manis tricuspis) має порівняно дрібну луску із шипиками, добре помітними особливо на спині. Вовна біла. Довжина тіла 35-45 див, хвоста -40-50 див. Цей ящір населяє тропічні ліси Західної й Центральної Африки. Деревна, нічна тварина.
Довгохвостий ящір (М. longicaudata) має дуже довгий хвіст, у якому 46—47 хребців, тобто найбільше число серед всіх ссавців. Довжина тіла 30-40 див, хвоста -60-70 див. Деревна тварина, що населяє тропічні дощові ліси Західної Африки.
Гігантський ящір (М. gigantea)— самий великий вид: довжина тіла 75—80 див, хвоста—50—65 див. Луска відносно велика, вовна біляста. Це наземний ящір, що риє нори. Він живе в лісах і саванах Західної й Центральної Африки.
Степовий ящір (М. temmincki) має відносно велику луску. Довжина тіла близько 50 див, хвоста-35 див. Наземна, нічна тварина, що населяє савани й степи Південної й Східної Африки. Усюди рідкий.
Індійський ящір (М. crossicaudata) покритий великою лускою, вовна буро-коричнева. Довжина тіла 60-65 див, хвоста – 45-50 див. Цей ящір населяє ліси Цейлону й Індії. Наземна тварина, що риє більші нори із гніздовою камерою.
Ушастий ящір (М. pentadactyla) має помітні вушні раковини, розвинені краще, ніж у всіх інших видів. Довжина тіла 50-60 див, хвоста -30-40 див. Населяє лісу Південного Китаю, Непалу й Північної Індії. Наземний вид, але може лазать по деревах.
Яванский ящір (М. javanica) має луску середньої величини й бурувату вовну. Це наземний і деревний житель. Уночі він бігає по землі, а день проводить, згорнувшись у розвилці галузей. Яванский ящір широко розповсюджений в Індонезії, на півострові Малакка й в Індокитаєві.