СІМЕЙСТВО МУРАВЬЕДИ (MYRMECOPHAGIDAE)

Наземні й деревні мешканці із труб-кообразно витягнутою мордою, беззубим маленьким ротом і дуже довгою клейкою мовою, якою вони схоплюють свій корм — термітів і мурах. Лабети короткі, дуже сильні, на передніх крючковидние пазурі. Три роди, кожний з одним видом, населяють Південну й Центральну Америку (до півночі до Мексики).
Великий муравьед (Myrmecophaga tridactyla)— велика наземна тварина, завбільшки з більшого собаку. Довжина тіла 100-130 див, хвоста -65-90 див, маса – 30-35 кг. Тіло вузьке, струнке, з дуже довгої трубкообразной головою.
Вушні раковини, очі й рот маленькі. На потужних передніх лабетах 4 пальці, з яких другими й третій збройні пазурами до 10 див довжиною. Задні лабети п’ятипалі. Хутро соломоподобний, твердий, на голові дуже короткий, на спині, навпроти, що утворить гриву до 25 див довжиною, а на хвостовому «прапорі» до 40 див довжиною. Фарбування коричнева, з більше темними плямами, що йдуть від горла, через плечі й триваючими на боках у вигляді клинів. Більша частина передніх лабетів, як і смуга, що облямовує темні плями, сріблисто-біла або жовтувата.
Цей муравьед населяє чагарникові савани й паркові ліси від Коста-Рики (Центральна Америка) до Гран-Чако (Аргентина). Він постійно бродить у пошуках їжі в малонаселених людиною місцях і вдень і вночі, а поблизу поселень стає нічною твариною. Бігає повільно, так що його можна наздогнати пішки. Виявивши будівлю термітів або мурашник, він ударом своїх передніх лабетів руйнує навіть тверді стіни термітників, просовує вузьку морду в пролам і довгою, червоподібною мовою добирається до середини гнізда. Втягуючи язик із прилиплими комахами, він счищает їх у роті так називаною язиковою щіткою у вигляді рогових сосочков на внутрішній поверхні щік і піднебінні. Язик довжиною 60 див втягується в рот по 160 разів у хвилину, щораз змочуючись рясним клеєнням слиною. Під’язичні слинні залози в муравьеда більше, ніж у всіх інших ссавців, і доходять до грудини. До грудини (а не до під’язичної кістки) прикріплюється і язик муравьеда, постачений потужною мускулатурою. Оскільки в муравьеда немає зубів, неразже-ванние комахи попадають у шлунок, де вони перетираються сильними мускулистими стінками з ороговілої вистилкой усередині. У шлунку є звичайно пісок і камінчики, як жернова, що сприяють перетиранню їжі. За день муравьед з’їдає до 30000 мурах і термітів..Поїдає він також хробаків, великих личинок комах й ягоди, які іноді захоплює губами. Він часто відпочиває, лягаючи в будь-якому місці свого шляху на бік, засунувши голову між передніми лабетами й прикрившись пишним хвостом. Спарювання буває навесні й восени, вагітність триває близько 6 місяців; народиться одне дитинча, добре розвитий, покритою вовною, масою близько 1, 5 кг. Самка народить коштуючи, і новонароджений сам забирається на спину матері, де він зовсім непомітний, тому що його малюнок зливається з малюнком на тілі матері. До місяця й більше дитинча подорожує на спині матері, потім починає потроху бігати, але лише у дворічному віці стає цілком самостійним.
У зоопарках він живе більше 15 років, добре звикає в неволі до їжі із сирого м’яса, молока, яєць і фруктів. У багатьох районах сильно винищений й узятий під охорону.
Таманду (Tamandua tetradactyla) приблизно у два рази менше великого муравьеда й веде частково наземний, частково деревний спосіб життя. Довжина тіла 54-58 див, такої ж довжини хвіст, маса -3-5 кг. Передні лабети чотирипалі, сильні, з особливо довгим пазуром на третьому пальці. Хвіст хватальний, хоча й не в такому ступені, як у карликового муравьеда. Вовна густа, тверда, коротка. Основний тон фарбування жовтуватий або коричневий із чорно-бурим малюнком. Вуха широко розставлені , і помітно крупніше, ніж у великого муравьеда, але морда коротше й ширше.
Він живе в лісах Южпой і Центральної Америки ( до півночі до Південної Мексики й до півдня до Південного Парагваю).
Таманду предпочитает опушки лісу, зустрічається в паркових саванах і садах. На пошуки їжі він відправляється ввечері й по землі рухається повільно, важкою ходою. При переляку таманду піднімається на задні лабети, як ведмідь, із широко розставленими лабетами, опираючись на хвіст. Він не обхоплює лабетами ворога, а з неймовірною силою защемляє пазурами всі, до чого може дотягтися. У деяких випадках він падає на спину й пускає в хід задні лабети. При сильному збудженні таманду голосно сичить і видає неприємний захід, за що його називають на батьківщині лісовий вонючкой. По деревах таманду плазує повільно, використовуючи лабети й чіпкий хвіст. Знайшовши деревний мурашник або термітник, він руйнує пазурами передніх лабетів будівлі й дістає своєю довгою клейкою мовою комах. У шлунках таманду знаходять до 500 м і більше мурах, термітів й їхніх личинок.
Частіше навесні самка приносить одного дитинчати, що довго їздить на спині матері. Однак при пошуках їжі мати нерідко зсаджує його на гілку й знову бере на спину, відправляючись у подальший шлях. У неволі містити таманду важко.
Карликовий муравьед (Cyclopes didactylus)— самий маленький представник сімейства (розміром з білку), живе на деревах. Довжина тіла 16-20 див, такої ж довжини хвіст, маса близько 0, 5 кг. Хвіст із хватальною поверхнею, на кінці, голий. Морда ледве подовжена й загнута вниз.
Лабети сильні, чіпкі.
На передній нозі другий і третій пальці довгі, з більшими пазурами, які в спокійному стані лежать у спеціальних жолобках на подушечках лабетів, перший і четвертий пальці зародкові, п’ятого немає. Вовна пухната, коротка, червонясто-коричнева або золотаво-жовта.
Живе в лісах Південної й Центральної Америки, від Південної Мексики до Центральної Бразилії й Болівії. Більшу частину життя проводить у кроні дерев і часто залишається непоміченим, оскільки він удень спить, згорнувшись у калачик на розвилці галузей або в дуплі. Очевидно, не так рідкий, як про цьому часто пишуть. По деревах рухається повільно, з великою обережністю. Відшукавши гніздо деревних мурах, він руйнує його гострими пазурами передніх лабетів. При небезпеці, зачепившись задніми лабетами й хвостом за гілку* він обороняється передніми лабетами.
Вихованням дитинчати зайняті й самка й самець. Вони позмінно носять підрослого дитинчати на спині й годують його перетертими комахами зі своїх шлунків.