ЗАГІН НЕПОЛНОЗУБИЕ (EDENTATA)

До цьому невеликого, але вкрай своєрідному загону ставляться лінивці, муравьеди й броненосці, що різко розрізняються як зовні й по розмірах (довжина тіла їх від 12 див до 1 м 20 див, маса від 90 а до 55 кг), так і по способі життя. Однак всі вони характеризуються або повною відсутністю зубів (муравьеди), або спрощеною будовою їх. Зуби позбавлені емалі й корінь, різці й ікла відсутні (за винятком двостатевих лінивців, у яких є кликообразние зуби), всі зуби однорідні, з постійним ростом. На останніх грудні й на поперекових хребцях є зовсім своєрідні придаткові зчленування, що додатково зміцнюють опору кінцівок. На передніх лабетах звичайно менше п’яти пальців, але два або три з них розвинені надзвичайно сильно й збройні потужними пазурами. Півкулі переднього мозку розвинені слабко й майже позбавлені борозен, але добре розвинені нюхові центри мозку. У більшості їсти гарна розвинена велика вороняччя кістка, що пізно зростається про лопатку.
Загін включає 3 сучасні сімейства, що складаються з. 14 пологів і близько 30 видів. Неполнозубие поширені в Южой і Центральній Америці на півдні центральних і південно-східних штатів США.

У викопному стані неполнозубие відомі тільки з. західної півкулі, де жило в минулому приблизно в 10 разів більше видів, чим у цей час (7 сімейств вимерло повністю).
Найдавніші неполнозубие відомі з пізнього палеоцену Південної Америки, але відокремлювалися вони від Palaeodonta, мабуть, ще в крейді, оскільки навіть найбільш примітивні з них були вже типові представники загону з кістковим панциром і беземалевими зубами. Протягом майже всього третинного періоду (багатьох мільйонів років) неполнозубие були ізольовані в Південній Америці й дали там кілька груп, з яких деякі тільки в пізньому пліоцені проникнули в Північну Америку.
Серед копалин неполнозубих цікаві гігантські лінивці, або тихоходи (Gravigrada), наприклад мегатерії, що досягали величини слона й годуються, подібно сучасним лінивцям, листами. Видимо, вони пригинали дерева до землі, користуючись своєю величезною силою й вагою. Інші тихоходи, такі як милодон і мегалоникс, були також великовагові й товстоногі тварини розміром з бика. У товщі шкіри в цих гігантських лінивців знайдені шкірні окостеніння, що робить їх як би проміжною ланкою, що зв’язує сучасних лінивців із броненосцями. Тихоходи населяли чагарникові савани. Вони вимерли лише в пізньому голоцені, тобто 10-12 мільйонів років тому, і були сучасниками древньої людини. У печерах Патагонії знайдені не тільки численні кістяки й кал цих тварин, але й шкіра зі слідами розрізів, зроблених людиною. Є відомості про те, що людина тримала деякі види їх в особливих загонах, як домашніх м’ясних тварин, і один вид викопного тихохода навіть одержав назву Mylodon domesticum.
Інша цікава група копалин неполнозубих — глиптодонти, або гігантські броненосці (Glyptodontida), включала великих, іноді розміром з носорога, броненосців з потужним кістковим панциром. У деяких видів окостеніння на спині зросталися, образуя подоба панцира черепах (Glyptodon); в інших на кінці хвоста розвивалися потужні кісткові шипи, образуя як би булаву, що служила, видимо, знаряддям захисту (Doedicurus).
У цей час у себе на батьківщині, у Південній Америці, ряд видів неполнозубих цілком звичайні й навіть численні. Їжею їм служать листи дерев (лінивцям), мурахи й терміти (муравьедам і багатьом броненосцям), рідше – інші рослинні й тварини корми. Серед неполнозубих багато видів, узкоспециализированних по харчуванню. Для представників цього загону типово тривалий розвиток зародків, звичайно зі стадією спокою (латентної), і народження однояйцових близнюків.
М’ясо більшості неполнозубих використається місцевими жителями в їжу. Деякі види стали рідкими, головним чином, через переслідування їхньою людиною й підлягають охороні (великий муравьед, ошейниковий лінивець, гігантський, поясною-поясній-поясний-поясної-тр-поясний кульовий, великий і малий пла-щеносние броненосці).