СІМЕЙСТВО БУЛЬДОГОВИЕ (MOLOSSIDAE)

Зовнішній вигляд бульдогових розглянутий у характеристиці літального апарата рукокрилих, як вершина його досконалості в межах загону. Поширені бульдоговие в тропіках і субтропіках обох півкуль. Близько 80 видів поєднуються в 10 пологів.
Бразильський складчатогуб (Т. brasiliensis) у Бракенской печері, біля Сан-Антонпо (на півдні США), улітку утворить скупчення до 20 мільйонів особин. Це сама більша з відомих колоній. З Техаса ці складчатогуби на зиму летять у Колумбію, звідки на інший рік повертаються тільки самки, а самці затримуються на все літо в Мексиці.
Голий бульдог (Cheiromeles torquatus) — самий великий з бульдогових: довжина тіла до 12—14 див, передпліччя — до 85 мм, маса близько 170 р. Від всіх інших видів загону відрізняється своєю наготою. Гола шкіра його щільна, еластична, темно-коричнева або майже чорна. Губи гладкі. На шиї розташована залозиста кишеня з різко пахне восковидним секретом, а на боках тіла – кишені глибиною до 5 див, у які звірок засовує частину складених крил. У бічну кишеню забирається й дитинча. Живуть голі бульдоги в Індонезії, крім острова Сулавеси, на півострові Ма-лакка й Філіппінах. Вони прекрасні літуни. Харчуються комахами. В одному дуплі було виявлено біля тисячі особин, а в одній з печер Саравака (на Калимантане) знайдено близько 20000 голих бульдогів.