ПІДЗАГІН КРИЛАНОВИЕ (PTEROPOIDEI)

Розміри криланових різні: довжина тіла від 6 до 40 див; передпліччя — від 4 до 22 див; розмах крил від 24 до 170 див; маса від 15 до 900 р. Вушна раковина замкнута так, що її край утворить кільце. Ока відносно більші. Другий палець крила має кінцеву фалангу й звичайно постачений пазуром. Хвіст і межбедренная перетинка в більшості недорозвинені. Зуби пристосовані до перетирання рослинної їжі (не комахоїдного типу). Усього зубів від 38 до 22.
Поширені крилановие в тропіках і субтропіках східної півкулі від Західної Африки до Філіппін й островів Океанії; до півночі йдуть тільки до низов’їв Нила, Сирії, Південного Ірану й Південних Японських островів.
Денний час крилани проводять на галузях дерев, під карнизами дахів, у печерах або рідше в більших дуплах, поодинці або скупченнями до декількох тисяч особин в одному місці. Звичайно крилан висить униз головою, причепившись гострими пазурами за гілку або нерівність на стелі печери. Іноді він висить на одній нозі, а іншу ховає під перетинку; тіло своє закутує в широкі шкірясті перетинки, як у ковдру. У жаркий час крилани час від часу розкривають крила й плавні рухи обмахуються ними, як віялом. При температурі повітря вище 37° С вони облизують груди, черево й перетинки. Тепловіддача змоченого слиною тіла зростає. Температура тіла криланов змінюється в межах лише від +33 до +37°С. Особливо більші скупчення крилани утворять у період розмноження.
Эполетовие крилани на днюваннях поводяться тихо, а пальмові крилани іноді утворять поселення до 10 000 особин на деревах навіть у центрі великого міста. У такому скупченні звірки безперервно возяться, сваряться, голосно верещать.
З настанням сутінків крилани залишають денні притулки й летять на годівлю. Свою їжу вони розшукують за допомогою зору й високорозвиненого нюху. Головний корм більшості видів становлять спілі, солодкі, ароматні, із соковитою м’якоттю плоди манго, папайи, авокадо, гуайави, терминалии, сапотилового дерева, банана, кокосових пальм й інших тропічних рослин.
При добуванні плодів крилани проявляють більшу спритність. Звірок може зривати плід прямо на лету або підвісившись біля нього. Іноді крилан на одній нозі висить, а іншої зриває плід і запихає собі в рот. Потім звірок роздавлює плід, п’є видавлений сік і з’їдає частина м’якоті, а інше кидає.
Дрібні длинноязичние крилани харчуються нектаром і пилком квітів. Трубконо-сие крилани, крім рослинної їжі, поїдають і комах.
Дійсні крилани охоче п’ють воду, схоплюючи її на лету. Іноді вони п’ють і морську воду, видимо, поповнюючи недолік солей у їжі.
Розмноження криланов у різних областях перебування присвячено до різних періодів року. За спостереженнями, у неволі в самок печерних криланов період вагітності триває близько 15 тижнів, а у великих видів – до напівроку. Поки дитинча не навчиться літати, самка носить його із собою. У віці біля трьох місяців молодняк печерних криланов уже переходить на харчування фруктами. У неволі крилани можуть жити до 17-20 років.
Близько 130 видів криланових об’єднані в одне сімейство (Pteropidae) із трьома підродинами. До підродини дійсних криланов (Pteropinae) відносять переважно великих і середніх по розмірах плодоядних криланов, біологія яких коротко викладена в загальній характеристиці підзагону.
Калонг (Pteropus vampyrus) — самий великий з дійсних криланов: довжина тіла до 40 див, передпліччя до 22 див. Він розповсюджений на півострові Малакка, на островах Малайського архіпелагу й Філіппінах. Разом з іншими великими видами криланових калонги місцями заподіюють значна шкода фруктовим плантаціям. М’ясо великих звірків місцеві жителі вживають у їжу.
Печерний крилан (Rousettus lesche-naulti) — один з типових видів цього роду. Розміри його середні: передпліччя – 8-9 див, розмах крил – 45-50 див, маса – 90-95 р. Розповсюджена в Непалі, Індії, Східному Пакистані, Бірмі, Південному й Південно-Східному Китаєві. Удень печерні крилани висять на стелях і зводах більших темних і вологих печер, скапливаясь по нескольку сотень особин. За спостереженнями А. П. Ку-зякина, в одній з печер Південного Китаю (біля Наньнина) близько 200 звірків висіли на високій стелі печери на деякій відстані один від іншого. Більші очі кожного звірка випромінювали яскраве фосфоричне світло. Куполоподібна стеля печери походила на мініатюрний небесний звід з безліччю своєрідних сузір’їв. Узятий у руки звірок не намагався кусатися.
Із всіх криланових тільки в печерних криланов цього роду (Rousettus) виявлені й записані найпростіші ультразвукові сигнали. Інші крилано-вие орієнтуються тільки за допомогою зору, нюху й, може бути, дотику.
Малий крилан (Micropteropus pusillus)— один із дрібних видів эполетових криланов, широко розповсюджених в Африці. Довжина тіла його 7-9 див, передпліччя – близько 5 див. У самців эполетових криланов сильно розвинені залозисті сумки на плечах, оточені пучками світлих довгих волось на зразок еполетів. М. Э й-зентраут в Екваторіальній Африці ловив малих криланов у щурячі пастки (на землі) із принадою з банана.
Молотоглав (Hypsignathus monstrosus) — самий великий з эполетових. Довжина тіла його до 30 див, передпліччя -13-14 див, розмах крил – до 90 див, маса – 300-450 р. Голова його непропорційно більша, із широким носовим відділом і складчастими губами.
У самців дуже складний голосовий апарат. Довга трахея заповнює значну частину грудної порожнини, відтискуючи назад серце й легені. З боків гортані розташована пара голосових мішків. Голос молотоглава схожий на хор жаб, що квакають.
Один зі звичайних видів криланов Індії — коротконосий крилан (Gynopterus sphinx)

Розмір цієї тварини 9—12 див.
Він тримається більшими колоніями й завдає серйозної шкоди плантаціям бананів, манго, фігових дерев.
Карликовий крилан (Macro-glossus minimus)-один із дрібних криланових, виділюваних в особливу підродину довго-язичних (Macroglossinae). Довжина тіла його 6-7 див, передпліччя – 4-5 див, розмах крил менш 25 див. Живе в Бірмі, Індокитаєві й на Больших Зондских островах. Харчується нектаром квітів. День проводить у кронах дерев. Інший вид длинноязичних криланов- Eonycteris spelaea удень укривається в печерах.
Острозубий крилан (Нагруоnycteris whiteheadi) один виділений в особливу підродину (по будові черепа й зубів). Відомий лише по декількох екземплярах з Філіппін й острова Сулавеси.