ЗАГІН ШЕРСТОКРИЛИ (DERMOPTERA)

Шерстокрили мають щільним, покритим хутром перетинку, що з’єднує шию, всі кінцівки й хвіст.
Ока цих звірків дуже великі, із круглою зіницею. Всі кінцівки п’ятипалі й постачені міцними гострими пазурами. Зубов -34; у верхніх іклів і зовнішніх верхніх різців по двох кореня, що представляє рідкісний виняток серед звірів. Нижні різці гребнеобразно зазубрені, причому на кожному зубі буває до дванадцяти зубчиков; можливо, шерстокрили користуються ними при розчісуванні волось. У сучасній фауні відомо всього 1 або 2 види шерстокрилов.
Шерстокрил (Cynocephalus volans й, видимо, його підвид С. v. variegatus) має довжину тіла до 42 див, хвоста до 27 див і масу до 1, 7 кг. Населяє Філіппінські острови, Індокитай (півострів приблизно до 18° с. ш.), Калимантан, Яву, Суматру й прилежащие до них дрібні острови.
Волосся, що покривають все тіло й перетинки шерстокрилов, дуже м’які й густі. Фарбування звірків зверху звичайно сірувато-коричнева з нерізкими жовтувато-білими плямами на боках, знизу світло-бура або жовтувата .
Шерстокрили живуть у тропічному й екваторіальному дощовому лісах на деревах. Це типово нічні тварини; цілий день вони нерухомо висять серед галузей, вчепившись чотирма лабетами за горизонтальний сук, подібно лінивцям, а з настанням темряви стають активними. Забравшись у верхню частину крони, шерстокрил кидається в повітря, роблячи безшумний, витончений планіруючий політ. Він розправляє шкірну складку, широко розставивши ноги й витягнувши хвіст. Відстань 20-30 м шерстокрил пролітає, майже не гублячи висоти. Максимальна дальність польоту досягає 130- 140 м. Як показали точні спостереження, при польоті на відстань 136 м шерстокрил губив у висоті всього 10-12 м.
Під час польоту ця тварина може регулювати напрямок зміною положення перетинки. Підлітаючи до наміченого дерева, шерстокрил підтягує задню частину тіла, ставить тулуб у вертикальне положення й стосується стовбура відразу чотирма лабетами. Видравшись по стовбурі нагору різкими короткими стрибками, він набирає висоту й пускається в новий політ. На землі шерстокрил рухається поповзом на превелику силу й прагне влізти на будь-який вертикальний предмет.
Шерстокрили дотримуються певних ділянок лісу, видимо строго закріплених за кожною особиною. Харчуються вони винятково рослинною їжею – листям, бруньками й плодами дерев. Після періоду вагітності, що триває близько 60 днів, самка народжує одного, рідко двох дитинчати. Дуже маленьке, голе й сліпий, дитинча міцно чіпляється за груди матюкай і вигодовується її молоком. Самка носить дитинча із собою, карабкается з ним по галузях і перелітає з одного дерева на інше. Вихованці довго не розстаються з матір’ю, і часом можна бачити вже великих, напівдорослих дітей, які ще чіпляються за матір і висять у неї на череві.
У ряді районів місцеві жителі полюють на шерстокрилов заради їхнього смачного м’яса й м’якого хутра, добуваючи їхніми петлями або із цибулі. Однак основна погроза існуванню шерстокрилов складається в сільськогосподарському освоєнні територій, що супроводжується відомістю первинних лісів. У місцях, де зберігаються заповідні ділянки вологих лісів, шерстокрили можуть існувати пліч-о-пліч із людиною. У Малайзии шерстокрили нерідко поселяються на плантаціях кокосових пальм і харчуються квітками цих дерев.