СІМЕЙСТВО ЩЕЛЕЗУБИЕ (SOLENODONTIDAE)

До цього сімейства відносять тільки 2 сучасних види, поділюваних тепер на 2 роди — Solenodon й Atopogale. Зовнішність їх неприваблива. Звірки відносно великі: довжина тіла до 30- 35 див, хвоста – близько 22-23 див, черепа – близько 9 див. Морда вузька, довга, клиноподібна, з рухливим хоботком. Очі маленькі. Вуха ледь виступають із хутра. При опорі на одні пальців ноги здаються довгими. Хвіст, як у пацюків, покритий роговими лусочками, серед яких розсіяні рідкі тверді волосся. Під час їжі й при характерному для них ритуалі – розчісуванні свого кошлатого хутра – можуть сидіти, опираючись на ступні й підставу хвоста, нагадуючи позою кенгуру. Вузький довгий череп без скулових дуг. Зубов -40. Живуть щелезубие на сході Куби й у північній частині Гаїті.
Систематичне положення щелезубих міняється. Раніше їх зближали з африканським і мадагаскарським сімействами тенрекових і златокротових. Але детальні морфологічні дослідження показали, що ця подібність лише зовнішнє, конвергентне. Значно відрізняючись від всіх сучасних комахоїдних, щелезубие коштують ближче всього до землеройковим.
Гаитянский, або парадоксальний, щелезуб (Solenodon paradoxus) зустрічається тільки в деяких лісових районах Гаїті. Тіло його покрите піщано-коричневим хутром. Морда жовтувата. Пазурі на передніх лабетах такої ж довжини, як пальці. У хоботку є предносовая кістка.
Кубинський щелезуб (Atopogale cubana) зберігся тільки на півдні й сході Куби. Хутро його коричневі-коричневу-коричневе-коричнева-червонясто-коричневий, на спині майже чорний. Пазурі на передніх лабетах длиннее пальців. У хоботку предносовой кістки немає.
Обоє щелезуба стали дуже рідкими. Живуть вони в гірських лісах. День проводять у притулках, розташованих звичайно серед корінь більших дерев. Після заходу сонця виходять на годівлю. Харчуються комахами, хробаками, молюсками, жабами, ящірками. Поїдають і падло. У неволі вони також малорозбірливі у виборі їжі. Деякі звірки легко приходять у лють і можуть самі кинутися на людину, намагаючись його вкусити. При цьому щелезуб видає злісні верескливі звуки. Самка народить тільки одного дитинчати.
Раніше щелезуби майже не мали природних ворогів. Тепер їх швидко винищують домашні кішки, собаки й сильно расплодившиеся після завезення й випуску на островах індійські мангусти. Через цих хижаків чудові эндемики Куби й Гаїті, видимо, приречені на повне зникнення.