СІМЕЙСТВО ХОХУЛЕВІ (DESMANIDAE)

Невеликі й середні розміри звірки: довжина тіла від 12—15 до 18—22 див. Хвіст, майже дорівнює довжині тіла, сплощений з боків і покритий роговими лусочками. Ніс витягнуть у рухливий хоботок. Ока дуже маленькі (зі шпилькову голівку). Вушних раковин немає. Задні лабети значно більше й ширше передніх. Між пальцями всіх ніг є плавальні перетинки, що доходять дощенту пазурів. Зубов – 44. Верхні різці середньої пари сильно збільшені, трикутні, з ріжучими зовнішніми сторонами.
У це сімейство входять 2 сучасних види (і роду), розповсюджених тільки в Європі.
Хохуля (Desmana moschata) відносно велика: довжина її тіла 18—22 див, маса до 520 р. Лускатий хвіст, дорівнює довжині тіла й сплощений з боків, на верхньому гребені має кіль із густих і довгих волось.

У самої підстави хвіст «перетягнуть», а в першій третині довжини грушоподібне стовщений. У стовщенні розташовані мускусні залози, що сильно пахне маслянистий мускус яких видавлюється через численні отвори, розташовані на нижній стороні стовщення. Волосяний покрив дуже густий, рівний, м’який, шовковистий, у здорових звірків нена-мокающий; зверху – коричневі-коричневу-коричневе-коричнева-бурувато-коричневий, знизу – сріблистий. Живе хохуля в заплавах малих рік усього басейну Дону й середнього відрізка Волги (від Ярославля до Саратова); у меншій кількості – у заплаві нижньої половини ріки Урал і реакклиматизирована на деяких припливах Дніпра.
Найбільш сприятливі для життя хохулі замкнуті заплавні водойми (типу стариц) із площею водного дзеркала 0, 1—0, 5 га й глибиною від 1, 3 до 5 лц із ділянками невисоких, але сухих стрімчастих берегів, з водною рослинністю й близькістю заплавного лісу. Більшу частину року хохулі живуть у норах з одним виходом, розташованим нижче поверхні води. Основна частина ходу, розташованого над рівнем води, іде майже горизонтально на 2, 5-3 м і постачена 2-3 камерами. У період повіддя нори затопляються, звірки їх тимчасово залишають і вкриваються на напівзатоплених деревах, наносах або в неглибоких тимчасових норах, виритих у незатоплен-них ділянках корінного берега. На дні водойми між входами у дві суміжні нори прокладена траншея, що прорізує всю товщу мулу (до піщаної основи).
Улітку хохулі живуть поодинці, парами або родинами, а взимку в одній норі можуть жити до 12—13 звірків різної підлоги й віку, близькі родичі й колишні сусіди. Кожен звірок або їхнє скупчення, крім основний, довгостроково займаної нори, має тимчасово відвідувані нори, розташовані на відстані 25-30 м одна від іншої. Така відстань хохуля пропливає уздовж сполучної траншеї за нормальний строк її перебування під водою – за 1 хвилину.
Харчується хохуля малорухомими мешканцями прісних водойм: улітку — брюхоногими молюсками, личинками комах (особливо ручейников і жука-радужници), п’явками, а взимку істотну добавку становлять дрібна риба й рослинні корми (крохмалисті кореневища кубушки, ежеголовника й бульби стрелолиста).
Коли звірок рухається по донній траншеї, він поступово видихає набраний у легені повітря у вигляді низки невеликих пухирців. Пухирці виходять також з хутряного покриву під тиском води. Узимку пухирці повітря збирають над траншеєю під нижньою поверхнею льоду й поступово вмерзають у нього у вигляді порожнеч різної величини. Лід над траншеєю стає пористим і неміцним. За рахунок пухирців повітря під льодом, над донними траншеями хохулі, створюються умови кращої аерації, що залучають сюди молюсків, п’явок і дрібну рибу. Приваблююча дія на них робить, видимо, і пахучий мускусний слід уздовж траншеї. Хохуля не мечеться по дну водойми в пошуках їжі, а рухається тільки по системі своїх траншів, до яких її жертви самі активно стягаються. При небезпечних для життя хохулі ранніх паводках лід ламається насамперед по лініях з високою пористістю (над траншеями); через тріщини звірки йдуть від затоплення й рятуються.
У період весняного повіддя звірки з’єднуються парами. У тихі дні цього періоду вони (звичайно мовчазні) видають своєрідні звуки. Після 45-50 днів вагітності, наприкінці травня – у червні, доросла самка народить від 3 до 5 дитинчат, сліпих, голих, безпомічних. Маса немовляти від 2 до 3, 3 м, що майже вдвічі менше немовляти крисенка. У листопаді – грудні (до січня) з’являється молодняк другого (у році) приплоду від дорослих самок й, видимо, від частини самок весняного приплоду. Число дитинчат у зимовому приплоді від 1 до 5, звичайно 2-3.
У товщі щільного хутра хохулі утвориться постійний повітряний прошарок; у ній поселяється всього один паразит хохулі — маленький жук (Silphopsyllus desmanae), непристосований до подиху у воді.
Шкурка хохулі більша й міцна. Хутро чудової якості. Але великого промислового значення вона ніколи не мала й не може мати надалі. Ареал хохулі невеликий, сприятливих для її життя заплавних водойм мало. До того ж дуже багато різних негод підстерігають постійно ця дивна тварина. При зимових підйомах води лід, навіть пористий, не завжди дає широку тріщину. Вода заповнює порожнину житла й за 5-6 хвилин губить всіх її мешканців. У сильно посушливе літо заплавні водойми міліють і повністю пересихают. Відшукати інша водойма – завдання для хохулі не з легенів. Звірок практично сліпої (контурів не розрізняє), клишавий (пальці задніх ніг його сильно скривлені), на земній поверхні безпомічний і повільний. Такий звірок стає легким видобутком хижаків. Але хижі звірі, включаючи бродячих собак, хохуль не їдять через різкий мускусний захід, хоча при зустрічі можуть задушити звірка. Випущена в заплави європейських рік ондатра захоплює нори більше слабкої й боязкої хохулі. Навіть корови, що проходять по берегах водойм, провалюються в неглибоко розташовані нори хохуль і руйнують їх. Головна ж небезпека для хохулі – рибальські снасті типу вентерей, у які звірки легко попадають і гинуть. Тому для охорони хохулі необхідна заборона вилову риби в заплавних водоймах.
У сприятливих умовах хохуля живе до 4 років. При Академії наук СРСР створена спеціальна підкомісія по охороні хохулі й захисту від вимирання цього коштовного эндемика росіянці природи.
Пиренейская хохуля (Calemus ругеnaica) величиною з нашого звичайного крота, але з довгим лускатим хвостом. Живе вона тільки по гірських струмках і річкам Пиренейского хребта.