СІМЕЙСТВО ЗЛАТОКРОТОВИЕ (CHRYSOCHLORIDAE)

Зовні златокротовие схожі на підземних гризунів — слепишей і менше — на кротів. Довжина їхнього тіла від 7 до 24 див, хвіст не помітний. У фарбуванні густого хутра характерний відлив червоного, жовтого, зеленого, бронзового або фіолетового відтінку. Із чотирьох пальців передніх лабетів на одному (третьому) або двох пальцях довгі й широкі копальні пазурі. На кінці широкої сплощеної й округленої морди м’яка шкіряста подушечка. Зубов – 40 (лише в одного виду 36). Подібність златокротових з дійсними кротячими тільки зовнішнє, обумовлене однаковим (подземнороющим) способом життя.
По більшості ознак златокротових уважають близькими до тенрековим і видровоземлеройко-вим. Поширені в Африці від Уганди й Конго до мису Доброї Надії. Близько 20 видів групуються в 5 пологів.
Златокрот Гранта (Eremitalpa granti), виділюваний в особливий рід, самий дрібний: довжина тіла його 7—8 див, маса близько 15 р. Живе в посушливих місцях пустелі Наміб і заходу Капской провінції. У піщаних дюнах узбережжя він риє довгі приповерхні ходи, верх яких швидко обсипає. У більше глибоких шарах прокладається основна нора із гніздовою камерою, вистеленою сухою травою. У дощовий сезон самка приносить двох щодо великих дитинчат.
Малий златокрот (Cryptochloris winto-ni) ледве крупніше попереднього: довжина тіла близько 9 див, хутро з фіолетовим відтінком. Живе в трав’янистих місцях Південної Африки. Крім ґрунтових безхребетних, поїдає безногих ящірок (Typhlosa-urus), яких убиває своїми довгими копальними пазурами.
Звичайний златокрот (Chrysochloris asiatica) описаний К. Линнеем як перший зі златокротов.
Розміри його середні: довжина тіла 10—14 див. Копатель-них пазурів – 2 (на другому й третьому пальцях). Живе в різних ландшафтах південної половини Африки. Його кротовини зустрічаються й у садах. Два великих дитинчата (довжиною до 5 див) народяться в сезон дощів (із квітня до липня).
Слепишевидний златокрот (Chrysospalax trevelyani) і близькі до нього відносно великі звірки: довжина тіла до 24 див. Живуть вони в трав’янистих ландшафтах, по краях лісів і боліт Південної Африки. У сезон дощів по ночах виходять на поверхню землі й риються в трав’яній підстилці. Добре плавають. Узимку впадають у неглибоку спячку.