СІМЕЙСТВО ГИМНУРОВИЕ (ECHINOSORICIDAE)

Тіло гимнуров покрите не голками, а твердими волоссями або навіть м’яким хутром. Голова вузька, довга, клиноподібна. Зубна система примітивна, з 44 (рідше 42 й 40) зубів, що відповідає вихідному (первісному) їхній кількості.
П’ять видів гимнуров ставляться до п’яти різних родів. Три з них поширені в материкових тропічних і субтропічних ландшафтах Південної й Південно-Східної Азії й на великих островах Індонезії, один виявлений тільки на острові Хайнань й один населяє Філіппіни.
Звичайний гимнур (Echinosorex gimnurus) — самий великий у цьому сімействі. Довжина його тіла до 45 див, хвоста – до 20 див. Тіло покрите твердими темно-темно-пофарбованими волоссями, а на голові й плечах добре помітно білувата пляма. По зовнішності цей звір почасти нагадує їжака, але більше схожий на землерийку, тільки гігантських розмірів. Довгий хвіст гимнура покритий роговими лусочками, як у пацюка. Водиться він у лісах поблизу від води, у болотах і мангрових заростях Таїланду, Малайського архіпелагу, островів Суматра й Калимантан.
За нічну активність гимнур названий англійцями місячним пацюком. День він проводить у притулках між коріннями дерев або серед каменів. Уночі бродить поодинці в пошуках їжі. Охоче заходить у воду й плаває. У воді він ловить жаб і навіть риб. Однак основну їжу його становлять чирви, наземні молюски, комахи, дрібні наземні хребетні й фрукти. Розмножуються гим-нури в будь-який час року. Самка народжує двох дитинчати. У гимнура біля підстави хвоста розташовані дві залози, що виділяють рідину із сильним неприємним заходом. Цим заходом він отпугивает хижаків і залучає гимнура іншої підлоги.
Китайський гимнур (Neotetracus sinensis) живе в прохолодних, сирих гірських лісах Бірми, Юньнани й Сичуані (на висоті від 2000 до 2800 м над рівнем моря). Довжина його тіла 10-14 див, хвоста – 6-8 див. Зубов, – 40. Густий і відносно високе хутро зверху оливково-ко-ричневий, на боках рудуватий, а на нижній стороні світлий, білястий.
У шлунках китайських гимнуров виявляли земляних хробаків, молюсків, комах і різні рослинні корми. У підходящих місцях звірки цього виду часто попадають у пастки. Гнізда вони влаштовують у неглибоких норах серед мохів і лісової підстилки, під упалими деревами й серед каменів. Самка народжує по 4-5 дитинчат не рідше двох разів у рік.