СІМЕЙСТВО АМЕРИКАНСЬКІ ОПОСУМИ (DIDELPHIDAE)

До цього сімейства ставляться самі примітивні із сумчастих. Всі нині живучі його представники населяють Америку. Викопні форми відомі із третинних відкладень Європи.
Американські опосуми мають архаїчну зубну формулу: повний ряд різців (по п’ятьох з кожної сторони верхньої щелепи), добре розвинені ікла (більші, чим різці) і остробугорчатие корінні. Усього представники цього сімейства мають по 50 зубів. Характерно примітивна будова кінцівок: вони п’ятипалі, всі пальці однаково добре розвинені. Звичайно задні лабети розвинені сильніше передніх. Хвіст у більшості випадків довгий, хватальний, голий на кінці. Сумка часто недорозвинена, а якщо розвинено, то відкривається назад, що також є архаїчною рисою будови. Всі представники сімейства – хижаки або комахоїдні. У цілому вони грають у Центральній і Південній Америці ту ж роль, що на інших материках представники загону комахоїдних, котрих у тропічній Америці дуже мало.
Систематика сімейства має потребу в уточненні й доробці. У цей момент до сімейства відносять 12 пологів. Більше 60 видів, що ставляться до И родів, -тропічні форми, що населяють Центральну й Південну Америку. Один із представників роду Didelphis – північноамериканський опосум зустрічається в південній половині Північної Америки.
Північноамериканський опосум (Didelphis marsupialis) широко розповсюджений від Південної Канади на південь до Північного Перу, Східної Болівії й Парагваю. Він населяє східну половину США, а також південну частину Тихоокеанського узбережжя цієї країни, куди його завезли на початку XX в.
Опосум ростом з домашню кішку, з короткими лабетами, гострої, светлоокрашенной мордою й голими вухами з розоватими кінчиками .
Хвіст майже голого, довгий, хватального типу. Загальне фарбування звичайно сіра, зрідка попадаються чорні звірки. У самок розвинена сумка, що відкривається назад. Довжина тіла 36-53 див, хвоста -25-33 див, маса 1, 6-5, 7 кг.
Опосуми населяють найрізноманітніші місцевості — і низинні, і піднесені, переважно біля водойм. Активні головним чином уночі. У порівнянні з іншими ссавцями здаються повільними й дурними. Часто причиняються мертвими, що, імовірно, має захисний сенс. Опосуми прекрасно лазают за допомогою далеко відставлених більших пальців лабетів і мускулистого хватального хвоста.
До осені опосуми сильно жиріють й узимку нерідко по нескольку днів перебувають у бездіяльності у своїх лігвищах. За останні десятиліття ареал опосума трохи розширився до півночі, але холоду лімітують це просування.
Самки починають розмножуватися у віці одного року. Притулком служать дупла, порожнечі ґрунту під будівлями, у смітті й т.п. У роті й на зігнутому гачком хвості самка приносить сухі залишки рослин для будівлі гнізда. На півночі в опосумів буває один виводок, в іншій частині ареалу – два виведення в рік. Виводок складається спочатку з 8-18 дитинчат. Після виходу із сумки звичайно залишається не більше 7 дитинчати. Немовлята все разом важать 2 м, а 20 таких немовлят вільно вміщаються в чайній ложці.
За допомогою добре розвинених коготков на передніх лапках вони забираються в сумку матері. Через два місяці в них з’являється вовна й відкриваються очі. Прикріпившись до сосок, вони висять на них 65-70 днів, потім починають пересуватися самостійно й харчуватися твердою їжею. Дитинчата карабкаются по спині й бокам матері, чіпляючись за її вовну, часто при цьому дотримуючись хвостом за її хвіст, піднятий над спиною кінцем уперед. Один виводок відокремлюється від іншого періодом близько 3, 5 місяці. Тривалість життя в природі в більшості опосумів менше 2 років. У неволі вони можуть жити більше 7 років.
Опосуми майже всеїдні. Вони поїдають падло, безхребетних, мишей, рептилій, земноводних, гриби, багато культурних рослин, особливо кукурудзу й зернові злаки.
Міцна шкурка й тверде хутро опосума використаються для виготовлення верхнього одягу й для обробки. М’ясо придатне для їжі. Опосуми приносять деяку шкоду садам, полям і пташникам, але цю шкоду часто перебільшують.
У Південній Америці, у субтропіках й аргентинській пампі, а також в Андах зустрічається близький родич північноамериканського опосума (Didelphis azarae).
Крім розглянутого роду Didelphis, розповсюдженого в субтропіках і на півдні помірного пояса, переважна більшість інших американських сумчастих — дійсних тропічних жителів.
По ряду анатомічних ознак до роду Didelphis близькі два інших — рід филандеров, або четирехглазих опосумів (Philander), і рід водяних опосумів, або плавунів (Chironectes). Обоє родаимеют по одному виді. Вони поєднують більше високоорганізованих тварин з добре розвитий сумкою.
Четирехглазий опосум, або филандер (Philander opossum), населяє Центральну й Південну Америку, де зустрічається в основному в гірських місцевостях заходу материка, до півдня до Парагваю й Північно-Східної Аргентини, а також у Гвіані й Східній Бразилії. Це рухливий темно-сірий звірок, більше дрібний, чим північноамериканський опосум. Над кожним оком у нього біла пляма; звідси й відбулася назва звірка.
Водяной опосум, або плавун (Chironectes minimus), населяє Центральну Америку до півночі до півострова Юкатан і Південну Америку до Парагваю й Південної Бразилії. Довжина тіла 27-29 див, хвоста – 38-39 див. Вовна мраморно-черная й сіра, відносно коротка, тонка й густа. На лабетах перетинки. Плавун-потайливий, досить рідкий звірок, що живе в невеликих річок і струмків. Харчується дрібною рибою й іншими водними тваринами.
Інші 9 пологів американських сумчастих поєднують більше дрібних і низкоорганизованних звірків з рудиментарною сумкою.
Великий рід мишевидних опосумів (Marmosa) нараховує, по поданнях сучасних систематиків, близько 40 видів з дуже обмеженим ареалом. Принаймні третина наявних видів – гірські звірки, розповсюджені на значних висотах (2500 м і вище). Найбільша довжина тіла мишевидних опосумів 17 див, хвоста – до 28 див.
Рід пухнатих опосумів (Caluromys) нараховує 3 види, розповсюджених у Центральній і тропічній частині Південної Америки. Це звірки з довгою й пухнатою вовною й особливо довгим хвостом, голим на кінці. Довжина тіла 19- 27 див, хвоста – 40-49 див. Пухнаті опосуми ведуть строго нічний спосіб життя. Це більше «деревні» тварини, чим інші представники сімейства.
Рід короткохвостих опосумів, або сумчастих землерийок (Monodelphis), включає 11 видів. Це невеликі (близько 10 див довжиною) звірки, з відносно коротким хвостом і витягнутою мордою, що зовні нагадують наших землерийок.
Ареал роду мало виходить за межі Бразилії й деяких прилежащих країн (Гвіана, Венесуела, Перу).
Рід буролицих, або голохвостих, опосумів (Metachirus) представлений одним видом — М. nudicaudatus. Це досить великі звірки (довжина тіла 25-26 див, хвоста -33 див), широко розповсюджені в Центральній і Південній Америці.
Інші 5 пологів сімейства (Caluromysiops, Glironia, Dromiciops, Lestodelphis, Lutreolina) представлені кожен одним-двома видами й мають невеликі ареали по західній і південній периферії південноамериканських тропіків.