СІМЕЙСТВО ДРОНГОВИЕ (DICRURIDAE)

Середнього розміру горобині птахи з довгим хвостом, звичайно вирізаним, нерідко крайні кермові вдвічі длиннее середніх. Дзьоб сильний, трохи нагадує дзьоб ворони або сороки – з гачком на верхній щелепі й виїмкою на нижній. У підстави дзьоба звичайно розвинені спрямовані вперед щетинкообразние пір’я, іноді щетинками прикриті ніздрі. Багато видів на голові мають подовжене пір’я, що утворять чуб. Самці й самки пофарбовані подібно. Дронго населяють чагарникову савану, сади, узлісся лісів на різній висоті – від рівня моря до висоти 3000 м у горах.
Гніздо являє собою легку й досить тендітний кошичок, сплетений переважно з рослинних волокон й «прикрашену» зовні павутиною й мохами. У повній кладці 3-5 яєць.
Сімейство поширене в Африці, Південній Азії, на Філіппінських островах і по островах на південь до Австралії й Соломонові островів. Усього 20 видів, що належать 2 родам. Рід папуаських дронго (Chaetorhynchus), до якого ставиться один вид з гір Нової Гвінеї, має 12 кермового пір’я й відрізняється деякими іншими структурними ознаками. Рід звичайних дронго (Dicrurus) включає 19 видів. Цей рід характеризується 10 кермовим пір’ям.
Їжею дронго служать терміти, бабки, цикади, коники й павуки. Інший раз можна бачити, як зграйка у дватри десятка птахів переслідує рій термітів.
Чорний дронго (D. macrocercus) має однотонне чорне оперення зі слабким синьо-зеленим блиском. Довжина крила 135 – 150 мм. Хвіст довгий – 130 -150 мм, глибоко вирізаний. Чорний дронго населяє поросшие деревами місцевості як у природному, так й у культурному ландшафті. Розповсюджений у Південній і Східній Азії на південь до островів Цейлон, Ява й Бали. В Індії це досить звичайний птах, що нерідко супроводжує череди рогатої худоби, розшукуючи комах біля тварин і на їхніх спинах.
Розмноження чорних дронго буває у квітні — серпні. Гнізда влаштовуються високо на дереві. Іноді на цьому ж дереві можуть перебувати гнізда іволги або голублячи. Дронго мирно уживается із цими птахами, тоді як ворон й яструбів рішуче виганяє зі своєї гніздової ділянки. У кладці 3-5 яєць білого цвіту з буруватими й фіолетовими цяточками. У чорного дронго дзвінкий голос.
У Радянському Союзі цей птах виявлений двічі (в 1944 й 1947 р.) у Південне Примор’я. Очевидно, це залітні птахи.
Відомий залет у СРСР й волосатого дронго (D. hottentotus). Цей вид має більше сильний, чим у чорного дронго, дзьоб. Вершини крайніх кермових закручені нагору й усередину, тоді як інші кермові пір’я майже однакової довжини. На голові кілька довгого волосоподібного пір’я, що утворять чуб. Цвіт оперення чорний із сильним зеленуватим блиском. Довжина крила 155-180 мм. Цей дронго належить Південної і Юговосточной Азії. За південними межами цього материка він водиться по островах (включаючи й Філіппіни) до Австралії й Соломонові островів. У СРСР був добутий в 1947 році біля Владивостока.
Ракетохвостий дронго (D. paradiseus) має вирізаний хвіст із дуже довгим крайнім кермовим пір’ям. Стрижні останніх на великому протязі позбавлені опахала й закінчуються перекрученими прапорцями. Цей вид населяє Південну Азію.