СІМЕЙСТВО МУХОЛОВКОВИЕ (MUSCICAPIDAE)

Це маленькі птахи: довжина тіла в більшості з них коливається в межах 110—170 мм, вага 8—25 р. Всі вони мають широкий і низький дзьоб із сильно вираженим хребтом надклювья. У підстави дзьоба є добре розвинені щетинки, які в більшості видів прикривають ніздрі. Щетинки розташовуються й по краях рота. Ноги мухоловок порівняно слабкі, з відносно короткою цівкою. Крило довге, нешироке, його вершину утворять 3-5-і першорядні махові.
Зовнішній вигляд і фарбування мухоловок різні. Одні види мають однотонне скромне бурувато-сіре фарбування оперення й короткий хвіст, тоді як інші (переважно тропічні види) пофарбовані дуже яскраво й мають нерідко довгий яскраво пофарбований хвіст. Самець і самка в більшості видів добре розрізняються по розцвіченню оперення.
До сімейства мухоловок належить 44 роду, що поєднують близько 360 видів. Їх можна зустріти у всіх сторонах світу, за винятком Америки. Особливо численні мухоловки в тропіках.
Мухоловки — перелітні птахи, вони пізно прилітають на місця гніздування й рано залишають їх. Живуть переважно у світлих розріджених лісах, парках і садах, рідше в густих насадженнях, але завжди поблизу галявин й узлісь.
Ряд видів мухоловок гніздиться на деревах, кущах, будовах і навіть на скелях, інших — у дуплах. Гніздо являє собою досить масивну й пухку будівлю. Кладка складається з 4-10 (частіше 6-8) строкатих яєць.
.
Годуються мухоловки комахами: мухи, перепончатокрилие, метелики й деякі інші літаючі комахи становлять основну частину видобутку. Є, однак, види, основу харчування яких становлять нелітаючі безхребетні: павуки, гусениці метеликів і личинки пилильщиков, жуки, клопи й т.п. В осінній час при бескормице багато мухоловок поїдають ягоди й насіння рослин. Комах мухоловки звичайно підстерігають, сидячи на гілці дерева, і, помітивши можливий видобуток, роблять більш-менш довгий кидок до неї.
Сіра мухоловка (Muscicapa striata) — невелика пташка однотонного буруватого фарбування. Спинна сторона бурувато-сіра, на чолі й тімені темні плями й білуваті штрихи. Черевна сторона світла, з буруватим нальотом на боках і з темними буруватими штрихами навколо горла й на груди. Самці й самки пофарбовані подібно. Довжина тіла 140-170 мм, вага 12-18 р.

Сіра мухоловка легко впізнається в природі, тому що сидить на гілці звичайно вертикально й при цьому потряхивает крильцями. Звичайно вона сидить невисоко на сучку або гілочці, звідки час від часу злітає, щоб схопити комаха, що пролітає мимо. Злетівши в повітря, пташка на кілька митей як би «завмирає» на місці (швидко тріпотячи крильцями), придивляючись до видобутку, а потім схоплює її, досить голосно клацаючи дзьобом. Однак такі «кидки» за комахами не завжди успішні.
Сіра мухоловка гніздиться по всій Європі й прилежащим островам (включаючи Британські), у Західному Сибірі до 60° північної широти й до озера Байкал на сході, на Кавказі, у Малій і Середній Азії, у Південній Азії (крім Аравійського півострова) до північно-західних районів МНР, а також у Північній Африці (Марокко, північна частина Алжиру, північ Тунісу). Усюди вона перелітний птах і тільки на самому півдні гніздового ареалу (наприклад, на півдні Азії) кочує. Мухоловки, що гніздяться в Європі, зимують на всій території Африки; гнездящиеся в Азії й на Кавказі зимують у Сирії, Йорданії, Іраку, у Південному Ірані, у югозападной частини Пакистану й прилягаючих західних і північно-західних областях Індії.
На місцях гніздування сірі мухоловки з’являються пізно: наприклад, у Центральній Європі тільки до середини травня. Незабаром після прильоту вони утворять пари. У цей час самець розспівує тиху, малозвучную пісню, що нагадує не те уривчастий свист, не те циканье, що повторюється кілька разів підряд.
Для пристрою гнізд вибираються різноманітні місця: птахи гніздяться в лісах, у садах і парках, невеликих населених пунктах і навіть у більших містах, по залісених балках у степу, а іноді гніздяться й у зовсім безлісних степах. У лісах, парках і садах гніздо мухоловки звичайно розташовується в стовбурів великих дерев, за відсталою корою, у дрібних дуплах з більшим літним отвором, в ущелинах, нерідко на зламі буреломних дерев, на вивернутих коріннях повалених дерев, а часто просто в поглибленні на високому тонкому пні або в стовбура на колотівках галузей. У населених пунктах, у тому числі й у більших містах, гнізда часто влаштовуються в будівлях, за лиштвами вікон, у карнизах під дахами, у стосах дров, на цвинтарях – на металевих вінках. У степу гнізда часто влаштовуються й на землі.
Звичайно дрібне чашеобразной форми гніздо розташовується на висоті від 1 до 4 м. В основному гніздо складається із сухих травинок, тонких гілочок мохів, іноді лишайників, шматочків береста, размочаленних луб’яних волокон, соснових голок. Підстилка в гнізді вбога й складається з тонких травинок, волосся, іноді з невеликого числа перинок. У населених пунктах як будівельний матеріал часто використаються нитки, вата, ганчірочки й обривки паперу.
До будівлі гнізда птаха приступають незабаром після прильоту й затрачають на це 4—7 днів. Наприкінці травня відбувається кладка, що складається з 4-6 грязно-зеленуватих яєць, покритих іржавчасто-бурими цятками. Насиживание триває 11-12 днів. Після вилупления пташенята перебувають у гнізді 13-14 днів, у продовження яких батьки годують їх, прилітаючи до гнізда з їжею 350-400 разів у день. У південних і центральних частинах ареалу в червні буває й друга кладка. Після вильоту пташенят із гнізда птаха кочують по лісі. У серпні починається відліт, що до кінця жовтня закінчується.

Сіра мухоловка ловить майже всіх комах, що пролітають повз неї, крім великих жуків, але при достатку видобутку пташка предпочитает у першу чергу мух середніх і великих розмірів. Склад кормів сірої мухоловки залежить від метеорологічних умов, часу доби, освітленості й інших причин, що визначають інтенсивність літа комах. Наприклад, у денні годинники батьки приносять пташенятам мух, ґедзів, денних метеликів, бабок, у вечірні годинники основна частина принесених кормів – нічні метелики. У дощові дні, коли комахи майже не літають, птаха збирають корм, що складається з гусениць метеликів, личинок пилильщиков, жуків і павуків, яких вони збирають на галузях і листах дерев, на кущах і навіть на землі.
На околицях населених пунктів, поблизу тваринницьких господарств й в інших місцях скупчення мух сіра мухоловка приносить безсумнівну користь; у лісах середньої смуги, де пташки ловлять дуже різноманітних літаючих комах (куди частково входять і корисні), принесена нею користь менш значна, а, наприклад, у полезахисних насадженнях вона може шкодити, знищуючи паразитичних і хижих перепончатокрилих комах і комах — запильників квіткових рослин.
Мухоловка-пеструха (М. hypoleuca) поширена в лісах Європи й на прилягаючих островах, у центральних частинах Західного Сибіру, а також у Північній Африці. Зимує в тропічній і Північній Африці й, очевидно, у Південно-Західній Європі.

Фарбування дорослого самця чорно-біла, контрастна. Спинна сторона тіла й тім’я чорні, на чолі біла пляма, поперек сіра, хвіст бурувато-чорний з білою облямівкою по краях. Черевна сторона біла. Крило темно-бурого, майже чорного цвіту з більшою білою плямою. Самки й молоді самці пофарбовані більше тускло: чорні тони в оперенні замінені сірувато-бурими, білі – грязно-білими. Пташенята строкаті, зверху буруваті, знизу білуваті. Довжина тіла мухоловкипеструшки 125 – 145 мм, важить цей птах 12-16 р.
У природі мухоловку-пеструху легко відрізнити від інших птахів по «сорочій» фарбуванню й характерному для мухоловок частому потряхиванию крильми (птах як би поривається злетіти: швидко й несильно розкриваючи крила й негайно ж знову їх складаючи, при цьому поводячи нагору й униз хвостом).
До місць гніздування ьтици повертаються у квітні — початку травня, при цьому самці на кілька днів раніше самок. Після прильоту самці ретельно розспівують свою коротку й неголосну пісеньку, досить чітко вимовляючи «ци-кру, ци-кру-ци, ци-кру-ттии», а при наближенні ворога або у хвилину збудження лунко повторюють «пік… пік…пік…». Звичайно самець співає біля старого дупла дятлів, захищаючи його від зазіхань інших самців пеструх. Через кілька днів до такого самця – власникові «квартири» – приєднується самка, і через 2-3 тижні після прильоту пари приступає до пристрою гнізда.
Птахи гніздяться в лісах найрізноманітніших типів, але особливо охоче селяться в прояснених ділянках з перестійними дупластими деревами; нерідко зустрічаються й у населених пунктах, якщо в останні є хоча б окремі дерева. Гніздо влаштовується в природних дуплах, старих дуплах дятлів, у щілинах дерев, під дахами дерев’яних будов; охоче займаються штучні гнездовья найрізноманітніших типів. Над пристроєм гнізда птаха клопочуть від 3 до 10 днів. Гніздо являє собою купу, складену із сухих травинок, береста (якщо гніздо перебуває в березняку) або плівок кори сосни (якщо гніздо в соснику), у невеликій кількості в ньому бувають також мохи, волосся, луб’яні волокна. Лоток вистилається сухими листами й стеблинками злаків й інших трав’янистих рослин.
Через 2—3 дні після будівлі гнізда самка починає відкладати яйця. Їх буває 4-10, частіше 5-7, вони блакитного цвіту. У південних частинах ареалу наприкінці червня буває друга кладка.
Насиджує яйця тільки самка протягом 11—14 днів, самець у цей час вартує гніздо й іноді годує її. Після вилупления пташенята перебувають у гнізді 13-18 днів. У цей час їх годують обоє батька, роблячи разом до 400-500 прильотів з кормом до гнізда за день. Після вильоту пташенят із гнізда дорослі птахи, догодовуючи молодих ще протягом 5-7 днів, поступово ведуть їх від гнізда. Наприкінці червня в лісах середньої смуги можна спостерігати, як сімейні зграйки, що складаються звичайно з 5-6 молодих й 2 старих птахів, починають кочувати, і вже до кінця липня виводки залишають місця, де вони вивелися, а на їхньому місці виявляються пролітні особини цього ж виду з більше північних районів гніздування. У вересні проліт закінчується.
Їжа мухоловки-пеструхи дуже різноманітна. Найчастіше це перепончатокрилие (переважно личинки пилильщиков), двокрилі (головним чином мухи), жесткокрилие (майже 50% яких часто становлять хижі личинки сонечок), чешуекрилие (винятково гусениці), а також павуки й равнокрилие (різні дрібні цикадки). Мухоловка-пеструха не цілком виправдує свою назву: більше 2/3 її видобутку – не мухи, а малорухомі комахи, що збирають із галузей і листів дерев і чагарників й у трав’яному покриві.
Мухоловки-пеструхи нерозбірливі у виборі їжі. У хвойному лісі птаха споживають переважно шкідливих жуків, растительноядних перепончатокрилих і деяких інших шкідливих комах, що становлять значну частину энтомофауни цього біотопу, і, отже, приносять користь. У листяних насадженнях поряд зі шкідливими комахами мухоловки-пеструхи знищують багато корисних для лісу хижих комах – личинок сонечок, бекасниц, ктирей й інших хижих двокрилих; тому тут вони не можуть уважатися корисними.
У високоствольних лісах Центральної й Південної Європи, а також у широколиственном поясі гір у Закавказзі й Малій Азії гніздиться мухоловка-белошейка (М. albicollis), що зимує в екваторіальній і Західній Африці. Зовні пташка дуже схожа на мухоловку-пеструху, від якої відрізняється наявністю білої смуги, що йде навколо горла на зразок нашийника. По способі життя й поводженню також дуже схожа на попередній вид.
Мала мухоловка (М. parva) гніздиться в лісах і садах середньої частини Європи від ФРН і західної частини Югославії до Уралу, а за Уралом широкою смугою в лісах Сибіру до Далекого Сходу, Сахаліну й Камчатки. Зустрічається в лісах (іноді заходячи й у субальпийскую зону до 2400 м над рівнем моря) Кавказу, на північному сході Туреччини й у північно-західній частині Ірану, а також на північно-заході Гімалаїв й у Кашмірі.

Птаха, що живуть у європейській частині ареалу й на Кавказі із прилягаючими на півдні областями, летять на зимівлі в Індію й Пакистан; живуть у северовосточной частини ареалу зимують головним чином в Індокитаєві; обитающие в північно-західних Гімалаях і Кашмірі зимують на Цейлоні.
Переважне фарбування самця зверху сірувато-бура, голова й боки шиї сірий-сіру-сіре-сіра-попелясто-сірі, хвіст чорно-бурий із двома більшими білими плямами з боків у підстави. Горло, зоб і верхня частина груди яскраво-жовтогарячого цвіту, інша нижня сторона тіла біла з рижеватоохристим нальотом на боках і нижніх кроющих хвоста. Самка відрізняється від самця більше бляклими, буруватими тонами у фарбуванні оперення й світлим фарбуванням черевної сторони тіла. Молоді пофарбовані строкато: спинна сторона бурувата з охристими цятками, груди охристая з бурими пестринами. Дзьоб жовті-жовту-жовте-жовта-бурувато-жовтий, близько 9 мм довжини, ноги темно-бурі. Довжина тіла 110-140 мм, вага 8, 5-12 р.
На місця гніздування птаха прилітають наприкінці квітня, але тільки через 6—8 днів починають співати. Пісня малої мухоловки схожа на пісню мухоловки-пеструхи, але більше звучна й гарна. Найчастіше гнізда влаштовуються в розвилці стовбура, часто також у невеликих поглибленнях і вибоях стовбура або в старих розвалених дуплах дятлів, рідше – у зламі буреломного дерева або в поглибленні між великою гілкою, що відходить від дерева, і стовбуром. Звичайне гніздо влаштовується на висоті 1-4 м від землі. Звито воно головним чином з мохів з невеликим додаванням до нього сухих листів, рослинного пуху й размочаленних рослинних волокон, зовні покрито невеликими сухими гілочками й лишайником. Лоток часто вистилається невеликою кількістю кінського волоса.
Наприкінці травня — початку червня в гнізді можна знайти вже повну кладку: частіше 5—6 жовтуватих або зеленуватих яєць із дрібними цяточками. Насиджує самка протягом 13-15 днів. пташенята, Що Вилупилися, проводять у гнізді 14-15 днів, під час яких батьки годують їх, роблячи разом близько 450 прильотів до гнізда в день. У червні попадаються виводки, які разом з дорослими кочують по лісі в пошуках їжі. У серпні починається відліт.
Малі мухоловки тримаються переважно в нижніх частинах крон дерев як на узліссях, так й у глибині лісу біля прояснених місць. Тут, а також у чагарниковому підліску й подросте й на землі птаха добувають собі їжу, що складається з жуків (переважно довгоносиків і листоедов), двокрилих (переважно дрібних мух), гусениць і рідше метеликів, перепончатокрилих (серед яких переважають наїзники й пилильщики) і павуків і клопів.
Синя мухоловка (М. cyanomelana) розміром з горобця. У самців верхня частина спини, малі й середні кроющие крила кобальтово-синие, інша частина спинної сторони синьо-блакитна. Верхня частина черевної сторони, включаючи груди, чорна. Боки сірі, черево й подхвостье білі. Більші кроющие крила й махові бурі із синіми зовнішніми опахалами. Хвіст голубой з білими підставами кермового пір’я. У самок верхня сторона бура, з коричневим відтінком на голові й маслиновим на спині. Поперек, хвіст і подхвостье рудуваті. Горло буруваті-бурувату-бурувата-буруватий-вохристо-бурувате, верхня частина груди й боки бурі, нижня частина груди, черево й подхвостье білі.
Синя мухоловка гніздиться в лісах по берегах рік, населяючи східні провінції Китаю, Уссурійський край, Японію й Корейський півострів. На місцях гніздування з’являється на початку травня. Через 2-3 дні після прильоту самці починають співати. Співають вони рано ранком і ввечері, дуже рідко вдень; при цьому птаха сидять на вершині дерева або перелітають із гілки на гілку. Синя мухоловка – один із кращих співаків тих місць, де вона гніздиться, і кращий співак із сімейства мухоловкових. Самки синьої мухоловки теж співають, але пісня їх значно уступає по силі, красі й багатству звуків пісні самця.
Для гніздування ця мухоловка вибирає непролазні чагарники, перевиті ліанами. Чашеобразное гніздо влаштовує на деревах відкрито, невисоко над землею. Нерідко вона гніздиться й у неглибоких дуплах, так що гніздо завжди видно зовні. Іноді гніздо міститься в поглибленнях скель. Наприкінці травня попадаються вже готові гнізда. На початку червня птаха відкладають 4-5 білих яєць. У липні можна зустріти літних молодих, котрих ще догодовують батьки. Зимує цей вид на Філіппінських островах, острові Калимантан й в Індокитаєві.
Сині мухоловки харчуються переважно комахами, яких ловлять на лету й збирають із галузей і листів дерев і чагарників, а також на землі.
Від Африки й Мадагаскару через всю Південну Азію до островів Зондского архіпелагу на схід і до Китаю і Японії на північний схід широко поширені райські мухоловки (Terpsiphone). На противагу іншим мухоловкам, у яких хвіст значно коротше крила, рід райських мухоловок відрізняється тим, що в них хвіст дорівнює або значно длиннее крила, а середні кермові сильно подовжені. У райських мухоловок великий чуб на голові і яскраве, квітчасте оперення. По своїх звичках це винятково непосидючі птахи, безупинно протягом дня перелітаючі з місця на місце.
До цього роду ставиться довгохвоста мухоловка, (Т paradisi). У дорослого самця голова й горло чорнувато-сині з яскравим металевим блиском. Груди, черевце, боки й подхвостье білі. Спинна сторона яскраво-руда з рудим надхвостьем і рудим хвостом. На голові великий чуб з подовженого пір’я. Хвіст східчастий: самі довгі- середні кермові, у старих самців вони досягають 500 мм довжини. Чорного цвіту дзьоб широкий, приплющений, типовий для мухоловок, але порівняно довгий із загнутою вниз вершиною надклювья. З боків рота добре розвинені довгі й тверді щетинки. Дорослі самки відрізняються від самців сіруватим фарбуванням черевної сторони тіла й менш яскравим фарбуванням спини, Молоді птахи мають буру з пестринами фарбування, чуб на голові відсутній, середні кермові не подовжені.
Довгохвоста мухоловка поширена в Середній Азії, у Південній Азії, на північ до Корейського півострова, і на Больших Зондских островах. У північних районах ареалу це перелітний птах, у південних – оседло живучий вид. Гніздиться в листяних лісах, садах як низинних, так і передгірних районів, місцями (у Гімалаях) зустрічається до 2500 м над рівнем моря.
Гнізда, які розташовуються не ближче 100 м друг від друга, улаштовуються на звисаючих униз тонких галузях листяних дерев, у зовнішній частині крон, частіше на висоті від 3 до 7 м; але в тих випадках, коли гніздо розташовується над водою, воно влаштовується низько.
Гніздо порівняно невеликих розмірів, напівкулясте, але часто воно буває конічної форми, тому що з його підстави звисає «борода» будівельних матеріалів довжиною 5 —10 див. Гніздо складається зі смуг лубу, сухих билин, тонких корінців, размочаленних листів злаків, вовни й пухового пір’я. Лоток викладається маленькими пружними билинами й луб’яними волокнами. Зовнішня поверхня гнізда обвивається пасмами липкої павутини. Іноді гніздо вибудовується на місці торішнього так, що остів старого гнізда служить фундаментом для нового. Будують гніздо обидві птахи пари, але самець в основному підносить будівельний матеріал, а самка в’є його. Зовнішні стінки гнізда обробляє самець. Під час відпочинку самець розспівує коротку й неголосну пісню.
У кладці, що буває в травні, звичайно 4—5 білих яєць, покритих рідкими червоно-коричневими цятками й сірими мітками. Насиджують, поперемінно переміняючись, самець і самка протягом 13 днів. Підлітки з’являються в липні.

Харчується довгохвоста мухоловка безхребетними, котрих схоплює на лету або ж збирає на галузях і листах дерев. Видобуток її звичайно складається з великі й середньої величини мух, метеликів й їхніх гусениць, жуків, перепончатокрилих і деяких інших комах, а також павуків.
В Индостане й Індокитаєві, на Зондских островах, в Австралії, на Новій Зеландії й Тасманії живуть веерохвостие мухоловки (Rhipidura). Це гарні птахи з довгими округлими хвостами, але, на відміну від райських мухоловок, без чубчика на голові. Дзьоб у них короткий, сильно приплющений, широкий при підставі.
Приналежна до цього роду чорна мухоловка (R. motacilloides) – маленька пташка, що населяє Австралію й прилягаючі острови. На відміну від інших мухоловок вона більшу частину часу проводить на землі, де спритно бігає, полюючи за комахами. Зустрівши на своєму шляху перешкода у вигляді струмка, лужици або болотца, сміло переправляється через них, вертикально піднявши при цьому хвіст і поводячи їм зі сторони убік, дуже нагадуючи в цей час трясогузку. Літає пташка досить погано.