СІМЕЙСТВО КОРОЛЬКОВІ (REGULIDAE)

Це зовсім маленькі пташки: важать усього 5—7 м, довжина тіла в них 90—110 мм, а крила не більше 60 мм. Оперення пухнате й м’яке. Крило тупе, його вершину утворять 4-і й 5-і першорядні махові. Дзьоб тонкий. На пальцях ніг закруглені чіпкі пазурі.
До цього сімейства ставляться три роди, що належать винятково північній півкулі: корольки (Regulus) із трьома видами, широко розповсюдженими по хвойних лісах Європи, Азії, Північної Америки й частково в Північній Африці; писана синиця (Leptopoecile) з одним видом, що живе в чагарникових заростях субальпийской й альпійської зон гір Середньої й Центральної Азії; Lophobasileus теж з одним видом, населяющим гірські ліси верхів’їв ріки Хуанхэ, Южно-Тетунгский хребет і хребет Циляньшань (Рихтгофена) у Китаєві.
Всі королькові ведуть осілий або образ, що кочує, життя. Невеликих розмірів округлі гнізда будують на деревах або на чагарниках. Кладка відбувається в травні й складається в корольков з 6-8 (до 10) яєць, у писаної синиці з 4-6 яєць. Фарбування яєць строката.
Харчуються різними дрібними безхребетними, котрих добувають на деревах і чагарниках, рідше споживають насіння рослин.
Жовтоголовий королек (Regulus regulus) — типовий представник сімейства, широко розповсюджений у хвойних лісах Європи й Азії.
Зверху він пофарбований у маслиново-зелений цвіт, на голові від дзьоба до потилиці йде жовто-жовтогаряча смуга, обмежена з боків чорними смужками. Черевна сторона птаха рижевато-желтоватобелая. Хвостові пір’я маслиново-бурі. На крилах по двох поперечні світлі смужки і є ще невеликі білі цятки.
Живе королек винятково у хвойних лісах, особливо в ялинові. Після гніздування, під час кочівель й узимку зустрічається також й у змішані й навіть у листяних насадженнях. У цей період корольки поєднуються із синицями (з якими вони дуже схожі звичками) і зграями широко кочують по лісі. Такі кочівлі починаються з липня – серпня й тривають до березня – квітня. У квітні й початку травня можна почути дуже тиху, але мелодійну пісеньку самця, що лунає частіше із крони їли. У травні вже можна знайти гніздо, улаштоване звичайно в середній частині крони їли на кінці густої ялинової лапи й представляющее собою майже сферичну будівлю із зелених мохів, незначної кількості сухих трав’янистих стеблинок, волось і лишайників; лоток вистилається пір’ям. Помітити таке гніздо дуже важко. Перша кладка, що складається з 7-9 яєць, буває в травні; друга кладка (у червні) буває не завжди й складається з 6-8 яєць. Насиживание триває близько 15 днів. Пташеняти вигодовують обоє батька протягом 15-17 днів; за день птаха прилітають із кормом до гнізда близько 300 разів.

Їжа королька складається в основному з равнокрилих (листоблошек, попелиць), дрібних гусениць і павуків. У меншій кількості поїдаються дрібні личинки мух, сеноеди, клопи, перепончатокрилие, жуки, а також насіння ялини й сосни. Більшість комах, що поїдають, шкодить лісовим насадженням, а тому королька варто вважати однієї з полезнейших птахів лісу.
Писана синиця (Leptopoecile sophiae) по зовнішньому вигляді подібна з корольком, але хвіст у неї більше довгий, пухнате оперення яскраве із синювато- і красноватофиолетовими тонами. Очі червоні. Це осілий птах, що гніздиться в чагарникових заростях передгір’їв Середньої й Центральної Азії на висоті від 2400 до 4000 м над рівнем моря. У холодну пору року вона зміщається нижче, у зону лісів (тобто на висоту від 600 до 2500 м над рівнем моря). Під час кочівель і зимівель писані синиці тримаються зграйками в 10-20 особин, іноді разом з іншими видами птахів. Уже в лютому відбувається формування пар, які у квітні приступають до будівлі гнізд, що розташовуються в заростях рододендронів й інших чагарників або в арчевнике.
Гніздо має кулясту форму й будується з мохів, рослинного пуху, вовни, а усередині вистилається пір’ям. Кладка відбувається наприкінці квітня – початку травня й складається з 4-6 яєць. На початку червня можна зустріти вже добре літаючих молодих птахів. Наприкінці літа виводки поєднуються в зграйки й поступово спускаються з гір. Харчуються писані синиці дрібними комахами, яких збирають на чагарниках, і рідше насіннями рослин.