СІМЕЙСТВО ТОЛСТОКЛЮВИЕ СИНИЦІ (РАRADOXORNITHIDAE)

Дрібні птахи: довжина тіла 130—180 мму вага 8—17 р. Оперення м’яке, пухнате, густе. Хвіст східчастий, довжиною 65-110 мм. Крило закруглене, порівняно коротке. Дзьоб конічної форми, більш-менш роздутий; його довжина 6-9, 5 мм. Ноги з міцними пазурами.
До цього сімейства ставляться 3 роди з 19 видами, розповсюдженими в північній півкулі.
Більшість видів сімейства осілі птахи, що роблять, однак, кочівлі, деякі види (вусата синиця) у південних і північних границь ареалу роблять регулярні сезонні перельоти. Живуть у лісах, садах, заплавних заростях по берегах рік і заростям очерету або очерету на заболочених водоймах. На відміну від дійсних синиць (Paridae), ніколи не гніздяться в дуплах.
Кулясте, складного пристрою гніздо будується або на землі в густій високій траві (наприклад, су тора), на кущах (більшість видів), у заростях очерету або очерету, на купинах або на повалених сухих стеблах (вусата синиця й ряд інших видів), або на деревах (довгохвоста синиця). Кладка відбувається звичайно у квітні – травні й складається частіше з 6-10 яєць.
Харчуються ці птахи різними безхребетними, головним чином комахами й павуками, зрідка насіннями.
Довгохвоста синиця, або ополовник (Aegithalos caudatus), поширена в заплавних заростях, садах, у листяних і змішаних лісах Європи, Малої Азії й Ірану, у лісосмузі Сибіру доходить до Камчатки, Сахаліну, Курильських островів, Китаю, Кореї і Японії. Частіше зустрічається в сирі з густим чагарниковим підліском ділянках листяного лісу. Хвойних лісів уникає, лише під час осінньо-зимових кочівель її зграйки зустрічаються в прояснених ділянках соснового лісу.
Голова й черевна сторона тіла в цього птаха білі, спина чорна з розоватими смугами з боків, у фарбуванні крила переважають чорні тони. Навколо очей голе кільце червонуватого цвіту. Дзьоб конічний, злегка роздутий. При загальній довжині тіла 150-170 мм на хвіст доводиться 88-107 мм. Важить пташка всього 8-9 р.
Період розмноження починається з кінця березня — початку квітня. Звичайно на березі, рідше на вербі, дубі або в чагарниках будується гніздо. У чагарникових заростях воно розташовується в розвилці суків на висоті 1, 5-3 м над землею, у лісі – на висоті 7-10 м у розвилці товстих галузей у стовбура. Яйцеподібної форми гніздо з льотком у верхній його частині сплітається із зелених мохів, скріпленого нитками коконів комах, отчого товстої стінки гнізда стають щільні, як повсть. Зовні гніздо обкладається дрібними шматочками кори берези, рідше їли, вільхи й інших дерев, білими лишайниками. У стінки гнізда часто вплітаються голки сосни, клаптики рослинного пуху й т.п. Усередині гніздо викладається пір’ям.
Кладка, що відбувається у квітні, складається звичайно з 10—12 білих з рідкими червонуватими цяточками яєць. Насиживание триває 12-13 днів, пташеняти дорослі птахи вигодовують протягом 15-16 днів, приносячись їм корм до 350 разів у день. У південних частинах ареалу в червні буває друга кладка. Після вильоту пташенят із гнізда й до весни сімейна зграйка, що складається звичайно з 8-10 молодих й 2 старих птахів, кочує в пошуках їжі по лісі, і в цей період присутність птахів стає добре помітним завдяки їх неголосному, але добре чутному в спустілому зимовому лісі писку й світлому цвіту оперення, добре помітному на темних галузях оголених дерев. Відшукуючи комах й їхні яйця, пташки підвішуються до гілочки знизу, уважно оглядаючи тонкі кінцеві пагони листяних дерев (особливо берези) і рідше чагарниковий підлісок. Як і дійсні синиці, вони спритно лазают у галузях, але руху їх більше повільні.
Їжа довгохвостої синиці складається переважно з равнокрилих (листоблошек і попелиць) і яєць і гусениць дрібних метеликів. Рідше й у меншій кількості вони поїдають дрібних перепончатокрилих і жуків (переважно довгоносиків), а також павучків. У холодну пору року іноді поїдають і дрібні насіння. Знищуючи гусениць й яйця метеликів, а також інших шкідливих комах, синичка тим самим захищає ліс.