СІМЕЙСТВО КРАПИВНИКОВИЕ (TROGLODYTIDAE)

Кропив’яники — маленькі пташки, вагою звичайно не більше 10 р. Дзьоб у них загострений, досить довгої й тонкий; ноги довгі й сильні. Крило тупе, округле. Складається з 12 кермового пір’я хвіст прямій і короткий. Оперення м’яка й пухнате, отчого вся пташка схожа на маленьку пухнату кульку.
Фарбування оперення в більшості видів коричнювато-каштанова із чорно-бурою поперечною смугастістю.
До цього сімейства належить 60 видів птахів, поєднуваних в 14 пологів, широко розповсюджених у Північній і Південній Америці, а також у Європі, Азії й Північній Африці. Серед кропив’яників є види, що живуть у лісах помірної смуги Європи й Азії; є види (наприклад, органіст – Cyphorhinus cantans), що населяють вологі тропічні ліси долини Амазонки; деякі види (наприклад, кактусові кропив’яники – Сатpylorhynchus) живуть у марних пустельних областях Центральної й Південної Америки, де зустрічаються в заростях різноманітних кактусів, що покривають голі ділянки вулканічних утворень; нарешті, є кропив’яники, що живуть високо в горах. Види, що населяють північні області, перелітні, південні – осілі або що кочують. Птаха, що живуть у горах, роблять регулярні вертикальні міграції: узимку вони спускаються в долини, улітку переміщаються в гори.
Кропив’яники — дуже рухливі птахи. Звичайно вони тримаються в самої землі (нерідко при цьому в безпосередній близькості від води), спритно бігаючи серед бурелому, у заростях чагарнику, між коріннями дерев або каменями. Літають вони погано й неохоче.
Всі кропив’яники тримаються потай, і лише дуже голосна для таких маленьких пташок дзвінка й гарна пісня видає їхню присутність. Особливо красиво, як затверджують мандрівники, співає бразильський органіст. Голос цього птаха нагадує одночасно й звуки флейти, і пісню, що наспівує людиною.
Гнізда кропив’яників мають більш-менш кулясту форму, з бічним входом. Порівняно з величиною птаха вони завжди дуже більших розмірів. Гнізда звичайно містяться в ущелинах скель, у коріннях дерев, у стрімчастих схилах на землі, у дуплах дерев, у купах труску, на кущах. Північноамериканський кропив’яник Campylorhynchus brunneicapillus поміщає свої масивні гнізда серед колючих галузей кактусів. Матеріал, з якого різні види будують свої гнізда, дуже різне, але завжди усередині гніздо вистилається пташиним пір’ям і пухом.
Кладка складається з 5—6 білих із червонясто-бурими цяточками яєць. У багатьох видів у році буває дві кладки.
Харчуються кропив’яники різними безхребетними, почасти також ягодами й насіннями.
Кропив’яник (Troglodytes troglodytes) гніздиться в Північній Америці, СевероЗападной Африці, Європі, Малій, Середній і Центральній Азії, Південному Сибіру на схід до Примор’я, на Курильські й Командорському островах, у Японії, на Корейському півострові, у Китаєві, Гімалаях й Ірані. На території великого ареалу утворить близько 40 географічних форм (підвидів). З північних областей кропив’яники откочевивают на зиму в більше південні області, хоча в м’які зими деякі птахи залишаються на місцях гніздування; ті ж птахи, які живуть у центральних і південних частинах ареалу, ведуть осілий спосіб життя.
Це дуже маленька (довжина 100 — 110 мм, вага близько 10 г) щільної статури пташка. Майже вертикально підійнятий догори короткий хвостик, коричнювато-буре фарбування м’якого й пухкого оперення й спритність, з якого цей рухливий птах безупинно чмихає між галузями чагарників, у труску або перебігає по землі серед трав’янистих рослин, дозволяють навіть починаючому натуралістові безпомилково визначити в ній кропив’янику.
На місцях гніздування кропив’яник з’являється дуже рано. У лісі ще немає таловин, і тільки в ярах у теплі дні починають дзюрчати весняні струмочки, а на, що проглянули з-під осідаючі в променях сонця снігу купах труску вже можна побачити діловито, що снує кропив’янику, і почути його тріскучий позивний лемент. Коли в лісі з’являться таловини, а на відкритих місцях сніг зовсім зійде, у лісі можна почути спів кропив’янику (під Москвою це буває звичайно у квітні).
Пісня кропив’янику дуже голосна й мелодійна. Складається вона з декількох звучних наступних одна за інший, але несхожих один на одного трелей. Співає її пташка, звичайно коштуючи на пеньку, на купі хмизу або переміщаючись у галузях їли, а закінчивши пісню, негайно ж залишає це піднесення й ховається в зарості. Кропив’яники предпочитают такі місця, де легко можна сховатися між суками лежачі на землі хмизу, у коріннях вивернутого дерева або в хащі чагарників.
Самці, які в місць гніздування з’являються раніше самок, займають великі гніздові ділянки. Площа «володінь» одного самця – 3-7 га; немудро тому, що весь день самець, безупинно облітаючи границі ділянки, розспівує свою пісеньку, який він попереджає інших кропив’яників, що ділянка зайнята.

Напевно, тому-те й пісня в кропив’янику така голосна — ділянка адже дуже велика!
Як тільки майбутній будівельний матеріал досить просохне під променями весняного сонця, самець у різних ділянках свого володіння вибудовує 5—8 гнізд. Деякі з них він доробляє майже до кінця, але не обробляє їх зсередини, інших добудовує до половини, у треті закладає тільки їхньої підстави. Будівельні матеріали пташка збирає поруч із майбутнім спорудженням, від чого й залежить велика розмаїтість майбутніх гнізд. В ельниках-зеленомошниках гнізда кропив’янику бувають складені із зелених мохів, а їхній вхідний отвір з боків обплетено тонкими ялиновими прутиками; гнізда, що влаштовують біля заростей папороті в листяному лісі, звиваються з торішніх листів папороті, якими викладаються й краю льотка. Гнізда, вибудувані самцем, служать кропив’яникам звичайно для нічлігу й тому називаються спальними гніздами.
У період спорудження самцем гнізд формується пара. самка, Що Приєдналася до самця, вибирає яке-небудь зі спальних гнізд, рясно вистилає його мохами й пір’ям і приступає до откладке яєць.
Гнізда кропив’яників містяться звичайно невисоко над землею — у нижніх галузях маленьких ялинок, у заростях чагарникового підліска, у густих нижніх галузях ялин, у труску, у коріннях вивернутих дерев, у порожнечах під дерновиной, у стрімчастих берегах лісових струмків, за відсталою корою на стовбурах старих дерев і тому подібних місцях. Саме гніздо – масивна, порівняно з розмірами пташок більша товстостінна куляста будівля, льоток якої (у закінчених самкою гнізд) майже завжди виложен висохлими й побурілими торішніми листами папороті.
На більшій частині ареалу в кропив’янику в сезон буває дві кладки: у першій звичайно 6—7 яєць, у другій хащі 5. Яйця округлі білого кольори, покриті нечастими бурувато-червоними цяточками.
.
Насиджує кладку тільки самка протягом 14—16 днів. Самець у цей час мандрує по ділянці, охороняючи його від вторгнення інших самців, часто співає. Іноді він підлітає до гнізда, але їжу для самки не приносить, і вона сама щогодини на 10-20 хвилин злітає із гнізда, щоб покормитися. У цей період, зачувши посилений спів самця, на ділянку нерідко прилітає стороння, що не вступила ще в парі (неодружена) самка. Вона утворить із самцем – хазяїном ділянки пари, добудовує одне з «самцових» гнізд і відкладає в нього яйця. Іноді, але це буває дуже рідко, на території гніздової ділянки одного самця пташеняти виводять три самки. Отже, кропив’яники – полігамні птахи.
Самець звичайно бере участь у вигодовуванні всіх своїх виводків. Це не доставляє йому особливої праці, тому що пташенята в різних гніздах лупляться різночасно. Однак годує своїх пташенят він рідше самки. Видимо, тому інтенсивність годівлі пташеняти становить у середньому 10-15 прильотів батьків до гнізда з кормом у годину. Нерідко самець бере участь у вигодовуванні тільки одного якого-небудь виводка. У віці 15 – 16 доби пташенята залишають гнізда, але ще протягом 7-8 днів дорослі птахи догодовують їх, присмерком улаштовуючи на нічліг в одне зі своїх спальних гнізд.
Їжа кропив’яників складається з павучків, малорухомих невеликих комах (клопів, жучків, гусениць і метеликів, попелиць і т.п.), а також невеликої кількості насінь рослин, а восени ягід.