СІМЕЙСТВО ЛИЧИНКОЕДОВИЕ (CARAPEPHAGIDAE)

До цього сімейства ставиться 70 видів (9 пологів) птахів розмірами від горобця до ворони або голублячи. Дзьоб невеликий, широкий, надклювье на вершині загнуто у вигляді гачка, з невеликим предвершинним зубцем. Характерно пухке оперення й своєрідна будова пір’я попереку, стовбури яких дуже тверді. Тверді стовбури цього пір’я потім відразу переходять у м’яку вершину. Хвіст довгий, східчастий. Личинкоеди населяють тропічні й субтропічні країни східної півкулі від Західної Африки до Меланезії й Австралії, гніздяться також і на Мадагаскарі. Один вид свойствен і СРСР. Все це деревні птахи, тільки австралійський Pteropodocys maxima багато часу проводить на землі. Гнізда високо на деревах, у розвилці гілок. Кладка з 2-5 палево-зелених яєць. Самі маленькі личинкоеди належать роду Pericrocotus. Самці багатьох з них мають червону із чорним фарбування тулуба, самки ж жовті або жовтогарячі.
У СРСР розповсюджений сірий личинкоед (P. roseus). По загальному виді й навіть розцвіченні він нагадує білу трясогузку, але звичками різко відрізняється від її. Майже все життя цього виду проходить у кроні найвищих листяних дерев, звідки постійно чуються дзвеняча трель, що нагадує дзенькіт срібного дзвіночка. Довжина крила цього виду від 92 до 100 мм.

Сірий личинкоед звичайно тримається зграйками, але гніздиться окремими парами. Гніздо на висоті 7-8 м над землею. Будує його тільки самка. У кладці 4-5 яєць в основному блакитнувато-сірого кольори. Харчується сірий личинкоед літаючими комахами.
Область поширення сірого личинкоеда — Японія, Корейський півострів, Китай. У СРСР цей птах численний у Примор’я.