ПІДКЛАС АДЕНОФОРЕИ (ADENOPHOГЕА)

Більшість аденофорей, як сказано вище, живе в морях й океанах. Частина з них живе в прісних водах й у ґрунті. Деякі групи представлені паразитами рослин і тварин.
Велика кількість видів різних пологів і сімейств аденофореи веде вільне існування на дні водойм, тобто в бентосі. Це типові нематоди, з найбільш повною й примітивною організацією. Серед них безліч дуже дрібних форм, довжина тіла яких дорівнює часткам міліметра. Згадана вище Trichoderma minutum належить до цього підкласу й живе в море. Є серед аденофореи й відносно великі форми. Їхня довжина виміряється не міліметрами, а сантиметрами, нерідко десятками сантиметрів. Але таких все-таки менше. Основна маса аденофореи представлена більше дрібними формами, що досягають довжини 1 5 мм.
Якими ж ознаками характеризується підклас аденофореи, його численні свободноживущие представники? Перше – прогресивним розвитком органів почуттів. На малюнку 230 показані головні кінці декількох форм, у яких добре помітно насамперед потужний розвиток органів дотику, які в морських аденофорей звичайно мають форму довгих щетинок. Кожна щетинка складається з кутикулярного чохла, по осі якого розташовується нерв (танго-рецептори). Таких танго-рецепторів може бути чотири, шість, десять, дванадцять. Дуже часто по одному тангорецептору розташовано з боків головної капсули – один праворуч, інший ліворуч; крім того, по парі рецепторів – по субвентральним і субдорсальним секторах голови (рис 230). Усього, отже, шість рецепторів. Однак це число в інших форм або зростає до десяти (якщо й з боків голови розвинено по двох рецептора), або падає до чотирьох. Розвиток тангорецепторов у вигляді довгих щетинок дуже характерно саме для вільних аденофорей. Це прямий наслідок і пристосування до вільного існування, в умовах якого рухлива морська нематода зіштовхується з багатьма іншими донними безхребетними, у тому числі й з хижими нематодами.
Однак довгі щетинковидние рецептори розвинені тільки на головних буграх, тоді як на губах розвинене внутрішнє коло рецепторів, що завжди мають форму сосочков або дуже коротких щетинок. Це коло губних рецепторів. Можна припускати, що головні рецептори орієнтують нематоду в зовнішнім середовищі, губні – у джерелах харчування.
Друге, що обертає на себе увага, ця наявність у вільних аденофорей добре розвинених нюхових органів — амфид. На малюнку 225 видно, що вони можуть бути різних типів. Нематоди сприймають цими органами хімічні речовини навколишніх предметів й або йдуть, або наближаються до них. У ряду морських форм є також очі, що складаються з очного келиха, часто пофарбованого в різні кольори, і кришталика. Предметів ці очі, зрозуміло, не бачать, але реагують на світло. Втім, ока скоріше виключення, чим правило.
Стома в аденофорей дуже різноманітна за формою й функціями. Часто вона мала, просто влаштована: у вигляді призми, трубки або келиха, лійки й т.п. У багатьох форм вона збройна нерухомими гострими придатками (онхи). В інших форм гострі придатки рухливі. Це «зуби» й «щелепи». Стравохід простій. Стінка кишки здебільшого складається з одного шару великих багатокутних клітин. Пряма кишка відкривається на черевній стороні поперечною анальною щілиною. Характерною ознакою аденофорей треба вважати розвиток шийної залози, розглянутої як осморегуляторно – экскреторний апарат. Частіше цей орган, представлений однією клітиною, називають просто видільною залозою. Вона має протоку, що лежить звичайно на черевній стороні тіла, під стравоходом. Протока відкривається в черевну видільну пору (мал. 223). Сама залоза буває різних типів: трубчаста, грушоподібна, мешковидная. Крім цієї залози, що одержала також назва шийної, аденофореям властиві й інші шкірні залози. Для них характерно серійне розташування прибокових (паралатеральних) залоз, що лежать рядами (нерідко парними) уздовж усього тіла. Ці залози мають короткі протоки, який вони відкриваються в бічних полях тіла назовні. Це характерна ознака аденофорей. Нарешті, більшості з них, крім ґрунтових і деяких інших груп, у тому числі паразитичних, властиві лежачі в тканинах хвоста три хвостові залози, що відкриваються назовні трьома каналами, які впадають у хвостову видільну пору на кінці хвоста (мал. 231). Таким чином, в аденофореи, особливо вільних морських форм, які повинні розглядатися як типові нематоди, є дуже велика кількість шкірних залоз, або, як говорять нематологи, їм властивий громіздкий залозистий апарат. Безсумнівно, що всі ці залози экскретируют, тобто виділяють свої экскрети назовні. Деякі фахівці не без підстави розглядають ці залози як частина видільної системи.
Полові органи або парні (у тому числі й чоловічі полові залози, або насінники), або одинарні. Слід зазначити, що кутикула аденофореи легко проникна для розчинених у воді солей. Діляться аденофореи на два загони: хромадорид (Chromadorida) і эноплид (Enoplida).