СІМЕЙСТВО ЛАСТОЧКОВИЕ (HIRUNDINIDAE)

Короткий і широкий, особливо в підставі, дзьоб, великий розріз рота, вузькі й дуже довгі крила, широкі груди й у той же час витончена статура, короткі й слабкі лапки, малопридатні для пересування по землі, нарешті, звичайно вильчатий хвіст — ознаки, по яких легко відрізнити представників цього сімейства від інших птахів. Поплутати їх можна тільки зі стрижами, на яких ластівки зовні дуже схожі. Оперення в ластівок щільне, звичайно з металевим відливом на спині. І пташенята й дорослі птахи мають подібне фарбування; полового диморфізму теж немає.
До цього сімейства належить 20 пологів з 79 видами, розповсюдженими по всьому світлу, крім самих холодних широт і деяких океанічних островів. Живучі в північних країнах види перелетни; ластівки, що живуть у теплих краях, ведуть осілий спосіб життя.
Ластівки — прекрасні літуни: значну частину життя ці птахи проводять у повітрі. Навіть п’ють вони на лету, стрімко проносячись із піднятими крильми й витягнутою вниз шиєю над самою поверхнею води й черпаючи її подклювьем. На землю вони спускаються неохоче, воліючи сідати на галузі дерев, даху будов, проведення. Спів ластівок – неголосне приємне щебетання.
Гнізда ці птахи будують на скелях, в обривах, на будовах, рідше на деревах; деякі види влаштовують їх у берегових обривах, вириваючи глибокі нірки. Властиво гніздо звичайно споруджується із глини або із землі, склеєною слиною птаха. У кладці 3-7 частіше білуватих яєць із різноманітними пестринками. У році 1-2 кладки.
Їжа ластівок складається винятково з комах, що добувають на лету (дрібні мухи, комарі, мошки, маленькі жучки й т.п.). Всі ці комахи, що захоплюють токовищами теплого повітря, у ясну сонячну погоду піднімаються досить високо нагору. У цей час ластівки, зайняті полюванням, літають високо в піднебінні. Коли ж, особливо перед грозою, повітря буває насичений водяними парами й намокнувших комах «прибивають» до землі, ластівки переміщаються полювати ближче до водойм. Тут, проносячись у самої поверхні води, вони ловлять що продовжують літати й у дощову погоду комах: бабок, поденщин, ручейников, околоводних жуків, метеликів і т.п.
Знищуючи у величезній кількості переважно шкідливих комах, ластівки приносять безсумнівну користь. У багатьох народів миру гнізда ластівок охороняються й існує повір’я, що загнездившаяся під дахом будинку ластівка приносить людям щастя.
Сільська ластівка (Hirundo rustiса) — невелика пташка з подовженим тулубом, довгим роздвоєним хвостом, довгими гострими крильми, коротким і широким дзьобом і маленькими слабкими ногами. Довжина її 175-230 мм, вага 20 р.
Оперення чола й горла в цієї ластівки красновато-ржавчатое; спинна сторона синьо-сталевого цвіту з фіолетовим відливом, такого ж цвіту й широка смуга поперек грудей. Інша частина черевної сторони птаха біла.
Сільська ластівка, або косатка, як неї називають у народі, — перелітний птах. Гніздиться в Європі, Північній Америці (крім її північних областей), Азії (за винятком крайньої півночі, Аравійського півострова, Индостана й Індокитаю), а також у північних і північно-східних областях Африки, зимує в Південній Америці, Центральній і Південній Африці, в Индостане, Індокитаєві, на островах Малайського архіпелагу й на Новій Гвінеї.
У природних умовах сільська ластівка пов’язана з печерами (де під їхніми зводами влаштовує свої гнізда) і тому дотримується гір (однак високо в них не піднімається) і річкових долин, облямованих скелястими берегами. Але в останнє сторіччя косатка майже повсюдно перейшла на гніздування в людських будівлях й особливо охоче заселяє невеликі села й лісові села.
До місць гніздування косатки прилітають, коли стає досить тепло й у повітрі з’являється багато комах. Тому-те й строк їхнього прильоту пізній: у Московській області, наприклад, ці ластівки з’являються тільки на початку травня.
Рік у рік птаха повертаються до тому самому місця. Але старе гніздо звичайно не займається, навіть якщо воно й добре збереглося, а поруч із торішнім гніздом будується нове.
Косатки найчастіше займають горища дерев’яних будинків, прикріплюючи свої гнізда в самої стелі на стіні або балці. Саме гніздо споруджується з мокрої землі, що пташки збирають у калюж й інших тимчасових водойм і приносять у дзьобах, рясно змочуючи по дорозі слиною. Грудочки землі перекладаються соломинками або волоссям – виходить дуже міцна чашечковидная, відкрита зверху будівля, прикріплена боком до вертикальної поверхні. Усередині гніздо вистилається м’якими травинками, пір’ям і волоссям.
У північних частинах гніздового ареалу в році одна кладка, в інших — звичайно дві. Перша кладка складається частіше з 4-6, друга – з 3-5 яєць. Яйця білого цвіту із сірими й буро-червоними цяточками й плямами.
.
Самка одна насиджує кладку протягом 14—15 днів, але при похолоданні насиживание затягується на 2—3 дні. пташенят, Що Вилупилися, батьки годують від зорі до зорі, роблячи разом за день до 600 прильотів з кормом до гнізда.
Пташенята залишають гніздо у віці трьох тижнів, і батьки догодовують їх ще кілька днів. молоді птахи, Що Потім стали самостійними, збираються в більші зграї й у пошуках їжі літають по приречним лугах, берегам озер і боліт. У вересні чисельність ластівок в окремих зграях збільшується до тисячі, іноді й більше. Починається відліт до місць зимівель.
Їжа сільських ластівок складається з добре літаючих комах: мух, комарів, жуків, метеликів і бабок. Зрідка видобуток схоплюється прямо із трави або зі стін будинків; у цьому випадку жертвами косатки стають також павуки й гусениці. Під час полювання ця ластівка часто супроводжує людину, що йде, собаку, коня або череду, ловлячи випугнутих із травостою й комах, що злетіли.
Міська ластівка, або лійок (Delichon urbica), добре відрізняється від косатки більше коротким, слабовильчатим хвостом, білим надхвостьем і рівномірно білою черевною стороною тіла. Крім того, лапки міської ластівки покриті білими волосковидними перинками. По розмірах вона трохи менше косатки.
Гніздиться міська ластівка в Європі й на прилягаючих островах, в Азії (за винятком крайньої півночі, Камчатки, Аравійського півострова, Индостана й Індокитаю), на Сахаліні, Японських і Курильські островах, а також у деяких помірних областях Північної Африки, зимує в Центральній і Південній Африці, в Индостане й Індокитаєві, а також на островах Малайського архіпелагу.
У природних умовах міська ластівка селиться в долинах гірських рік, де гніздиться в кам’янистих печерах й ущелинах скель, значно рідше — у норах глинистих берегів. Тепер більша частина воронков пристосувалася до життя в містах і більших селах, де селиться на стінах, карнизах, під балконами й дахами великих кам’яних будинків, лише зрідка використовуючи дерев’яні будівлі. Саме тому ластівки набагато звичніше в містах, чим у невеликих поселеннях.
Найчастіше птахи селяться колоніями в кілька десятків пар; гнізда в цьому випадку часто будуються впритул друг до друга – Матеріалом для будівлі гнізда служить мокра земля, грудки бруду й т.п. Будують гніздо обидві птахи. Гніздо, що має напівкулясту форму, прикріплюється одночасно й до вертикальної поверхні стінки (боком), і до горизонтального – стелі (верхи). Вхід перебуває у верхній частині гнізда. Усередині гніздо вистилається дрібним пір’ям, пухом або м’якими рослинними волокнами.
У північних меж ареалу лійки встигають вивести потомство один раз у літо; у центральних і південних районах п року звичайно дві кладки. У кладці частіше 4-6 білих яєць. Тривалість насиживания залежить від погоди й коливається від 12-13 днів у гарну погоду до 18- 22 днів у погану, холодну.
Насиджують і самець і самка; обоє батька беруть участь й у годівлі пташенят, які проводять у гнізді біля трьох тижнів. Після вильоту пташенят із гнізда батьки ще кілька днів догодовують їх. Задовго до настання холодної погоди лійки залишають місця гніздування й відлітають до місць зимівель.
Харчуються лійки винятково літаючими комахами: дрібними жучками, комарами, мухами, равнокрилими; рідше ловлять метеликів, коників і павучків (піднятих на павутині токовищем повітря).
Щурик (Riparia riparia) за формою тіла мало чим відрізняється від інших ластівок. Спинна сторона й у самця й у самки бура, черевна бруднувато-біла із широкою сірувато-бурою поперечною смугою на зобі й грудях. По розмірах ця ластівка менше інших ластівок.
Гніздиться щурик у Північній Америці, Європі й Азії, уникаючи лише крайньої півночі цих материків, а також Аравійського півострова, Индостана й Індокитаю. В Африці її гнездовья є тільки в Марокко, північних районах Алжиру й у Тунісі, а також у долині ріки Нил. Зимують береговушки в екваторіальній і Південній Африці, на території Пакистану й Індії, а також у Південному Китаєві й Індокитаєві, у тропіках Південної Америки – на території Бразилії, Перу, Болівії.
Гніздиться щурик по стрімчастих берегах різних водойм, переважно рік. Тут у вертикальних обривах у місцях з досить м’яким ґрунтом обидві птахи пари, поперемінно переміняючись, пазурами риють нору для майбутнього гнізда. Наткнувшись на твердий ґрунт, ластівки кидають почату нору й приймаються за будівлю нової. Готова нора має вхідний отвір діаметром 5-9 див, глибину частіше близько 50 див, але в окремих випадках і до 1, 5 м. Нора закінчується невеликим розширенням – пещеркой, на дні якої й міститься властиво гніздо, складене із сухих травинок, з лотком, вистеленим м’якими, часто досить великим пір’ям і пухом різних водоплавних птахів. Кладка, що буває в цього виду ластівок раз у році, складається частіше з 4-6 білих яєць. Насиживание, здійснюване поперемінно й самкою й самцем, триває в середньому 13-15 днів; біля трьох тижнів пташенята, що вилупилися, перебувають у гніздах, де їх годують батьки.
Гніздяться береговушки колоніями; нерідко зустрічаються поселення в сотні й тисячі пар. Полюють береговушки всі разом, тримаючись неуважною зграєю, що носиться взад і вперед над водоймами, болотами або лугами. В іншому біологія щурика (як і склад споживаних кормів) надзвичайно подібна зі способом життя косатки й лійка.