ПІДЗАГІН РОГОКЛЮВИ (EURYLAIMI)

У підзагоні рогоклювов одне сімейство— рогоклювовие (Eurylaimidae), до якого ставиться 14 видів птахів, розповсюджених головним чином у ЮгоВосточной Азії від підніж Гімалаїв до Філіппінських островів на сході й до островів Суматра й Калимантан на півдні; крім того, вони спорадически поширені в Африці. Представники цього сімейства характеризуються простим пристроєм нижньої гортані, постаченої всього однією парою мускулів, частковим злиттям у підстави третього й четвертого пальців, наявністю 15 (замість звичайних для всіх птахів 14) шийних хребців. Розміри приблизно від розмірів горобця до сороки. Голова непропорційно більша, шия досить коротка, дзьоб великоваговий, широкий, плоский, звичайно з гачком на кінці. Розріз рота великий. Із цієї причини рогоклювов називають іноді також широкоротами, але ця назва варто відносити тільки до деяких представників загону ракшевих. Ноги короткі, що надає рогоклювам кремезний вигляд, пальці сильні із загнутими пазурами. Оперення м
Сімейство розпадається на дві природні групи, яким надають ранг підродин: нормальні рогоклюви (Eurylaiminae) і зелені рогоклюви (Calyptomeninae). У нормальних рогоклювов 11 першорядного махового пір’я й закруглений або східчастий хвіст. Два роди цієї підродини населяють Африку й 3 роди Азію. Усього 11 видів. Зелені рогоклюви мають 10 першорядного махового пір’я й короткий, прямо зрізаний хвіст. Дзьоб у зелених рогоклювов слабкіше, ніж у нормальних, і прикритий у підстави твердим лобовим пір’ям, що утворять невеликий чуб. Крім того, у зелених рогоклювов сильно розвинені верхні кроющие хвоста. У підродині всього 1 рід (Calyptomena) з 3 видами, два з них властиві острову Калимантан, третій вид – малий зелений рогоклюв (С. viridis) – розповсюджений широко в Індо-Малайській області.
Рогоклюви населяють густі ліси різного типу, аж до мангрових заростей. Одні види тримаються близько до землі, інші на самих вершинах дерев, деякі види можуть бути зустрінуті й у культурному ландшафті. Удень вони звичайно малоактивні, але під час годівлі постійно перелітають із місця на місце, подібно папугам, швидко й уміло карабкаются по ліанах й увесь час перегукуються один з одним. Вони дуже крикливі й звичайно видають своя присутність голосом. Разюча їхня довірливість: птахи залишаються спокійними, навіть якщо постріл відняв життя в одного-двох членів зграйки.
Рогоклюви — виняткові майстри гнездостроения. Вони звивають із трави й корінців довгий кошель, що поступово загострюється догори й донизу. Кошель підвішується за допомогою тонкої нитки, звитої теж птахами, до гілки дерева або до ліани. Дуже часто таке гніздо висить над поверхнею води – ріки або озерця. Бічний вхід веде в гніздову камеру, розташовану в центрі висячого кошеля.
У гнізді буває від 2 до 8, частіше, однак, 3—5 білих, пергаментного відтінку яєць, іноді із цятками в широкого кінця.
Більше докладних відомостей по розмноженню цих птахів немає. Відомо, що гніздо будують обоє пола й корм пташенятам носять самець і самка.
Майже всі види рогоклювов насекомоядни, більші їдять також дрібних ящірок і жаб. Зелені рогоклюви харчуються фруктами.
На відміну від більшості інших видів сімейства черножелтий рогоклюв (Eurylaimus ochromalus) звичайно тримається по окраїнах лісових селищ і поблизу лісових галявин. Це невеликий птах, приблизно 15 див довжини, чорного цвіту з жовтими цятками на крилах і спині, з білим кільцем на шиї й жовтуватому череві.
Рогоклюв Грауэра (Pseudocalyptomena graueri) належить до найбільш рідких птахів земної кулі. У наукових колекціях музеїв є лише деяким більше десятка екземплярів цього виду. Область поширення його дуже мала- гірські ліси на захід від озера Танганьїка. Цвіт оперення цього птаха зелений, але горло й груди палево-сині.