СІМЕЙСТВО ПТАХИ-НОСОРОГИ (BUCEROTIDAE)

Це сімейство виділяється звичайно в окремий підзагін Bucerotes, що різко відрізняється від інших удодових як зовнішнім виглядом, так і деякими рисами біології розмноження.
Сімейство одержало назву через дзьоб, різко загнутого вниз, що має більші розміри й більші порожні вирости в підстави (виростів немає тільки в роді Tockus). Розміри птахів, як правило, великі, хвіст довгий. Характерно для птахів-носорогів зрощення пальців ніг: другий і третій пальці зростаються на половину довжини основної фаланги, третій і четвертий – на дві-три фаланги, і тільки у ведучих наземний спосіб життя рогатих воронів пальці не зростаються.
Величезна більшість птахів-носорогів — лісові птахи, лише один рід — рогаті ворони (Bucorvus, 1 вид) населяє відкриті простори. Сімейство поширене в Африці до півдня від Сахари, але в самій південно-східній частині материка їх немає. У південно-західній частині Аравійського півострова вони є. Крім того, це сімейство властиво Південної Азії від передгір’їв Гімалаїв і Південного Юньнаня й далі на південь. Птахи-носороги поширені на островах до архіпелагу Бісмарка й Соломонові островів, є вони й на деяких Малих Зондских островах, а саме на островах Бали й Зумбо.
Гніздяться птахи-носороги в дуплах. У всіх видів, за винятком рогатих воронів, самка сидить у гнізді замурована й самець годує самку, а потім і виводок через вузьку щілину. Цілком імовірно, що ця звичка виробилася в птахів-носорогів для захисту від численних там змій. Цікаво, що самка сама споруджує ізолюючу її стінку, сама ж потім і зламує її. У посушливих місцях час гніздування збігається з періодом дощів, у тропічних, завжди сирих дощових лісах певного часу гніздування немає. Очевидно, у зв’язку з недоліком місць для гніздування те саме дупло займають послідовно різні пари птахів.
Великі види відкладають 2 яйця (але вилітає із гнізда по більшій частині тільки одне пташеня), дрібні види — 5. Тривалість насиживания біля місяця, інший раз і більше, а пташенята, що народжуються гол і сліпими, сидять у дуплі від одного до трьох-чотирьох місяців. У більшості випадків самка вилітає із гнізда разом з виводком.
Линяння птахів проходить у різний термін. Самці линяють звичайно в період дощів, а де немає зміни пір року, немає й певного часу линьки. У самок більшості видів пір’я хвоста й крил переміняються під час насиживания й линька триває довго. Але в токо, самки яких перебувають на гнізді не більше двох тижнів, линяння проходить швидко й супроводжується повною втратою здатності до польоту. Втім, у цей час літати птахові й не потрібно.
Птахи-носороги можуть бути визнані всеїдними, але більше дрібні види (токо й ін.) предпочитают комах, великі їдять головним чином фрукти. Імовірно, у зв’язку з тим що фрукти треба діставати з тонких галузей, більші види птахів-носорогів мають відносно більше довгі дзьоби. Деякі дослідники вважають, що птахи-носороги зривають фрукти на лету. Представники одного з пологів носорогів (Ceratogymna) харчуються переважно плодами олійної пальми й тому тісно зв’язані своїм поширенням з поширенням цього виду пальми. Белошлемний носоріг (Tropicranus albocristatus) Західної Африки звичайно треба за зграями мавп і підхоплює на лету сполоханих ними комах, який він в основному й харчується. Деякі види їдять переважно хамелеонів, а в Бірмі один раз був замічений птах з кажаном у дзьобі.
До сімейства птахів-носорогів відносять 14 пологів, що включають 45 видів птахів. У систематичному відношенні ці птахи, мабуть, найбільш близькі до лісових удодам.
Калао (Buceros bicornis), або, як його ще називають, великий індійський носоріг, — один із самих великих птахів загону: довжина тіла 120 див, крила — 50—52 див. Дзьоб великий, сильний, вигнутий. Над підставою дзьоба, заходячи й на голову, перебуває широкий шолом, усередині ячеистий й, отже, легкий. Хвіст довгий, обріз його злегка закруглений.

Загальний цвіт оперення чорний, але, шия димчаста- або бурувато-біла, білий цвіт є також на череві й хвості, на хвості проходить широка чорна смуга. Дзьоб і шолом жовті з жовтогарячим відтінком, верхова третина надклювья червонувата. Голе кільце навколо очей м’ясного цвіту. На крилі дві білі смуги, складені білими кінцями більшого пір’я, що криють, і білими кінцями махових.
Калао широко розповсюджений по всій Індії, у Бірмі й до півдня через півострів Малакка до Суматри включно. Цей лісовий птах тримається звичайно на найбільш великих деревах, частіше невеликими групами по 5-6 птахів. Неможливо пройти повз дерево, не помітивши калао. Він поводиться найвищою мірою галасливо, зовсім незвичайно для нашого вуха розкотисто реве й кудахчет. Також галасливий він й у польоті. Поле в калао, як й у всіх птахів-носорогів, складається із серії змахів, які чергуються із плануванням.
Їжа калао складається головним чином із фруктів, які птах зриває на лету кінчиком свого дзьоба, кидає в повітря, ловить широко розкритим дзьобом і заковтує. Крім того, калао їсть комах, ящірок, зерна й різну іншу їжу. І все це птах підкидає в повітря.
Гніздяться ці птахи із січня по квітень, як правило, рік у рік у тому самому гнізді. Самка замуровує себе сама, самець тільки підносить їй матеріал. Коли щілина стає настільки вузької, що птах ледь може пролізти в неї, самка забирається усередину й продовжує роботу відтіля, поки не залишиться тільки вузьке щелевидное отвір, через яке ледь проходить дзьоб птаха. Після цього відбувається відкладання яєць і насиживание. У цей же час самка й линяє. Самець годує її, а потім і пташеняти. До кінця гніздового періоду він стає зовсім худим, що тоді як перелиняла самка виходить зі свого «висновку» у прекрасній формі – угодованої, із запасом жиру.
Руйнування стінки, що стала на той час дуже твердої, виробляється самкою. Вона із силою багато разів б’є по цій стіні, і далеко в лісі чутний шум, що нагадує звук падаючих зрубаних дерев.
Шлемоносний носоріг (Rhinoplax vigil) по розмірах мало чим уступає тільки що описаному калао. Цвіт його оперення, як у всіх птахів-носорогів, переважно чорний у сполученні з білим. Шолом у цього птаха має щільна будова і якоюсь мірою нагадує слоновую кістка. Здавна цих птахів стріляли й використали «слоновую кістка» на різні вироби – амулети, предмети домашнього побуту (ложки), а часто на різні ритуальні прикраси для знаті. У цей час цей птах зберігся тільки в лісах Калимантана.
Рогатий ворон (Bucorvus abissinicus), на відміну від інших птахів-носорогів, веде наземний спосіб життя. Він розповсюджений у саванах тропічної Африки від Гамбії до Уганди. Це птах завбільшки з індика, майже все оперення її чорне, тільки перші першорядні махові білі. Дзьоб чорний із синявим, ноги чорні. Безперий простір навколо очей синє. Дуже примітний, що кидається в очі ознака цього птаха – наявність безперої горлівки мішка червоного цвіту.

Для гніздування рогатий ворон використає порожнечі в стовбурах звалених і живих дерев, ущелини в скелях і каменях. На відміну від інших видів сімейства самка не замуровує себе в печері й самець іноді допомагає їй насиджувати.
У рогатого ворона 2 яйця в кладці.
Годується рогатий ворон найрізноманітнішою їжею. У шлунку в нього знаходили ящірок, змій, птахів й їхні яйця, жаб, насіння, фрукти, жуків і мурах, іноді й копита антилоп.
Сірий токо (Tockus nasutus) — невеликий птах (довжина крила 22 див), що гніздиться як у дуплах дерев, так й у скелях. Населяє Юго-Занадную Африку.
Оперення спинної сторони тіла бурувато-сіре, хвіст чорний з білим закінченням. Від підстави дзьоба через око до потилиці по сторонах голови проходить біла смуга. Виступу на дзьобі немає.
Як й в інших токо, самка перебуває в гнізді відносно короткий час. Вона швидко линяє, гублячи здатність до польоту. Коли пташеня виросте лише наполовину, самка зламує замикаючу її стінку, виходить назовні й допомагає самцеві вигодовувати звичайно єдиного пташеняти. Пташеня, що залишилося без матері, протягом декількох годин знову зашпаровує пророблену самкою пролом, залишаючи, як було раніше, тільки вузьку щілину.