СІМЕЙСТВО ЗИМОРОДКОВИЕ (ALCEDINIDAE)

Зимородки — птаха маленької й рідше середньої величини, що мають, за рідкісними винятками, дуже яскраве фарбування оперення. Характерна велика голова з більшим міцним дзьобом, коротка шия й у більшості випадків короткий, прямо зрізаний хвіст. У деяких видів на голові може бути слабовираженний чуб. Язик у зимородків недорозвинений. Ноги чотирипалі, слабкі й короткі, перший і другі, третій і четверті пальці на деякому протязі зрощені. У деяких зимородків (рід Сеух) кінцівки трипалі.
Коливання розмірів зимородків можуть бути охарактеризовані в такий спосіб. Карликовий зимородок тропічної Африки Ispidina picta має довжину тіла близько 10 див, з них біля третини доводиться на дзьоб. Королівські зимородки (рід Dacelo) мають розміри 40-45 див. Довжина крила в різних видів коливається від 5 – 6 до 20 див.
Поширено зимородків дуже широко: вони зустрічаються на всіх материках, але на півночі Євразії й Північної Америки, у Центральній Азії, на більшій частині Аравійського півострова й у Сахарі їх немає. Більше число видів належить східній півкулі, а в західному гніздиться всього кілька видів. Зимородки належать головним чином тропічним і субтропічним країнам. У Європі й в Азіатській частині СРСР є тільки 1 вид, на Новій Гвінеї відомо 26 видів, у Новій Зеландії – 1 вид.
Більшість зимородків веде осілий спосіб життя, але деякі види (наприклад, австралійські й новозеландські) перелітні. Північноамериканський зимородок Megacerile alcyon на зимівлю перелітає з північно-заходу Аляски на південні острови Карибського моря й на Тринідад. Священний зимородок (Halcyon sancta) летить зимувати з Південної Австралії на острови Індонезії й на Соломонові острови.
Зимородки утворять пари, видимо, на все життя. Вони стають статевозрілими в перший рік життя. Гніздяться вони завжди окремими парами, найчастіше в норах, іноді в гніздах термітів.
По способі життя зимородків можна підрозділити на лісових зимородків і дійсних зимородків. Перші – тропічні птахи, що дотримуються, як указує їхня назва, лісів.Вони в більшості випадків крупніше дійсних зимородків, і деякі види скромніше пофарбовані. Другі дрібніше розмірами й більше пов’язані з водоймами.
Число яєць у кладці коливається від 4 до 8, рідко буває й 10. Насиживание починається після откладки останнього яйця. Насиджують обидва члени пари. Пташенята лупляться голими, але незабаром покриваються пір’ям, що довго зберігають на своїх кінцях чехлики.
Ряд видів зимородків харчується дрібними рибками, яких птаха ловлять, кидаючись у воду. Інші види годуються комахами, багатоніжками, деревними жабами, маленькими зміями. Південноазіатський аистоклювий зимородок (Pelargoris сарепsis) при нагоді тягає пташеняти із прилеглих гнізд інших видів птахів.
Сімейство включає 86 видів, що ставляться до 12 родів, крім того, відомо 7 видів викопних зимородків, що належать одного роду.
Звичайний зимородок (Alcedo atthis) — невелика яскраво пофарбована пташка. Верхня сторона тіла в неї темноголубая, причому верх голови в поперечних чорнуватих і блакитних смужках. Смуга під оком і кроющие юшкою охристие. З боків голови й шиї від дзьоба тягнеться блакитна смуга з темними пестринами. Горло й боки шиї білі, боку зоба блакитні. Черевна сторона вохристо-руда. Кермові блакитні із чорними стовбурами пір’я. Дзьоб чорний, ноги червоний-червону-червоне-червона-червоні-тілесно-червоні.

Дзьоб звичайного зимородка довгий, прямій з різко виступаючим хребтом надклювья. Крила короткий і широкі, хвіст короткий, прямосрезанний. Довжина крила 7-8 див, вага 27-38 р. Самці трохи крупніше самок.
Розповсюджено звичайного зимородка в Європі (на північ до південної частини Скандинавського півострова й Ленінграда), в Африці північніше Сахари, у південній частині Азії на північ до Байкалу й устя Амуру (але в більшій частині Казахстану й на Мангишлаке цього птаха ні, немає її також й в Аравії). До півдня від Азії зимородок гніздиться по островах аж до Нової Гвінеї й Соломонові островів. На більшій частині Радянського Союзу це перелітний птах, але в Закавказзя й на півдні Туркменії зимородок живе оседло.
Зимородок селиться цо стрімчастими, покритими чагарниками й деревною рослинністю берегам рік, струмків, озер, канав, каналів і взагалі по водоймах, що має чисту прозору воду й тихий плин. У горах по озерах цей птах гніздиться до висоти приблизно 2000 м.
Пари в цього виду сезонні, поза періодом гніздування самець і самка тримаються окремо друг від друга. Відразу після прильоту, що у середній смузі Європейської частини СРСР буває в другій половині квітня – початку травня, птаха приступають до гніздових справ. Отвір гніздової нори міститься над водою й майже завжди сховано галузями дерев. Іноді гніздо буває й на деякій відстані від води, до кілометра. Нору риють і самець і самка дзьобом, викидаючи лапками викопану землю. Залежно від твердості ґрунту на цю роботу йде від 7 до 12 днів. За цей час птаха виривають горизонтальний хід у землі довжиною від 30 див до 1 м. Наприкінці цього ходу робиться широка гніздова камера. Раз оселившись, птахи строго дотримуються обраного місця й займають зроблену ними нору протягом ряду років.
Як і всі птахи, що гніздяться в норах, сьогодення гнізда зимородки не роблять.
У свежевиритой норі яйця відкладаються прямо на голий ґрунт, іноді на невелику підстилку, зроблену із сухої трави. У старому ж гнізді підстилка утвориться з поступово накопичуються там здрібнених риб’ячих залишків (костей, луски), надкрилий жуків і т.д. Нори зимородків дуже брудні, вони прямотаки кишать личинками мух і видають різкий неприємний захід.
Найчастіше зимородки відкладають 6—7 яєць, буває й менше — 5 й 4, буває й більше, навіть до 10. Вони білі, блискучі, майже круглої форми.

Коли всі яйця відкладені, птаха приступають до насиживанию. Сидять вони по черзі протягом 21 дня. Пташенята лупляться голими, потім у них з’являються перинки, покриті ковпачками, і пташеня здобуває трохи ежеподобний вид. Пташеняти годує тільки самка. Самець же перебуває поблизу від гнізда, але участі у вигодовуванні пташенят не приймає. Закінчивши виховання одного виводка, що буває звичайно в середині – кінці червня, птаха приступають до другого откладке яєць. Це буває наприкінці червня – початку липня.
Звичайний зимородок годується головним чином рибою розмірами не більше 60 мм. Крім того, він їсть комах й інших безхребетних, в основному водних, зокрема личинок бабок. Може їсти також молюсків, креветок, земляних хробаків. Зовсім рідко жертвою нашого зимородка стають маленькі жаби.
Часто звичайний зимородок подовгу сидить нерухомо на сучку варті над самою водою чагарнику або навіть на виступаючому з води камені й виглядає видобуток. Нерідко він із пронизливим лементом летить над самою водою, іноді зупиняється над водою, швидко змахуючи крильми. При цьому він те піднімається, то опускається у вертикальному напрямку. Побачивши видобуток, зимородка стрімко падає у воду, небагато поринає в неї й, схопивши рибку, несе її в дзьобі в нору або повертається з нею на свій спостережний пункт.
Місця, де звичайний зимородок улаштовує гніздо, і місця, де він годується, можуть бути відділені друг від друга відстанню в 0, 5—1 км.
Рубіновий зимородок (Сеух rufidorsum) — невелика пташка, розміром менше горобця, в основному рубиново-красного кольори, включаючи сильний дзьоб і лапки. Черево шафранно-желтое, горло, а також дві плями з кожної сторони голови за вухом білі. Цей птах поширений на півострові Малакка, на Больших і Малих Зондских і на Філіппінських островах. Яскраве оперення рубінового зимородка перебуває в різкому контрасті з темною зеленню лісу, у якому він живе, де тільки місцями пробивається до землі промінь сонця. Селиться він звичайно неподалік від якого-небудь лісового струмка. Нерухомо сидить він на виступаючому з води сучку або на звисаючих ліанах і вичікує видобуток. Помітивши жертву, стрімко кидається до неї й вистачає у воді дрібних рачків, рибок, комах (і їхніх личинок). При нагоді він ловить і бабок, що пролітають. Часом він міняє свій спостережний пункт, стрімко проноситься на інше місце й виглядає винятково яскраво, коли перетинає проникаючий до землі промінь сонця.
Нори, що мають довжину до 60 див, він риє в песчанисто-глинистих берегах. На відміну від інших зимородків рубіновий, як і всі представники роду Сеух, має три, а не чотири пальці.
Смугастий зимородок (Lacedo pulchella) живе в густих лісах Яви, Суматри й півострова Малакка й селиться як у рік, так і вдалині від них. Відповідно до цього гнізда його розташовуються в норах берегових обривів й у більших кулястих гніздах деревних термітів.
Смугастий зимородок відрізняється від інших видів сімейства різко вираженим розходженням у цвіті оперення самців і самок. Самець у загальному синього кольори з неширокими поперечними чорними смугами (нагадує розцвічення крила сойки). Верх голови в нього кобальтово-синий, боку голови рудий-руду-руде-руда-червонясто-руді, низ тіла грязновато-охристий. Дзьоб червоний. Самка в загальному бура із чорними смугами, які є й на голові. Горло в обох підлог біле.
Смугастий зимородок сильно відрізняється від інших зимородків і способом розшукування корму. Він нерідко тримається на землі або на звалених стовбурах дерев і скльовує там маленьких ящірок, сколопендр, тарганів, вибирає із замшілої деревини живучих там комах.
Галатея (Tanisiptera galatea) належить до роду ракетохвостих зимородків (Tanisiptera), що мають дуже довгий східчастий хвіст із сильно подовженою середньою парою кермового пір’я. Це гарний птах, оперення якої складається з комбінації синього різних відтінків, білого й чорної квіток. Верх голови кобальтово-синий, спина й крила темно-сині, хвіст ясно-синій з білими довгастими плямами. Надхвостье біле, дзьоб червоний. Першорядні махові пір’я чорнуваті.
Хвіст, як й у всіх ракетохвостих зимородків, довгий, різко східчастий.
Середня пара кермових далеко (приблизно на 2/3 своєї довжини) виходить за обріз хвоста. Майже на всьому протязі середнього кермового пера його опахало вузьке, ясно-синього цвіту, на самому кінці перо розширюється у вигляді сніжно-білого прапорця. Загальна довжина птаха (із хвостом) близько 40 див, на частку хвоста доводиться 2/3 цієї величини. Самка по цвіті не відрізняється від самця, але хвіст у неї трохи коротше.
Зимородок галатея — чисто лісовий житель. Приступаючи до гніздування, він проробляє в будівлях деревних термітів поглиблення, у яких і відкладає яйця. Те, що потім маленькі білі комахи (терміти) бігають по всьому гнізду, а потім і по пташенятах, птахові, видимо, зовсім не заважає.
Інший вид ракетохвостих зимородків — австралійський ракетохвостий зимородок (Т. sylvia) цікавий тим, що він зимує на Новій Гвінеї. Повертаючись потім на місця гніздування в листопаді, ці зимородки перетинають уночі невеликими зграйками море й досягають рятівного берега Австралії в повній знемозі. У випадку, якщо в цей час розігрується шторм, пташки гинуть у хвилях сотнями.
Королівський зимородок (Clytoceyx гех) — один із самих великих видів зимородків (довжина його близько 45 див), що населяє гірські ліси Нової Гвінеї. Він має короткий і широкий совкообраз-ний дзьоб із трохи вигнутими краями надклювья й подклювья. Зверху птах красноватобурая, знизу сірувато-червона, горло в неї біле. Своїм трохи аномальним для зимородків дзьобом королівський зимородок викопує із ґрунту хробаків. Втім, знавці фауни птахів Нової Зеландії Т. Иредаль говорить, що цей зимородок харчується в мангрових заростях крабами. Він так і називає цього птаха – зимородок-крабоед.
зимородок, ЩоСміється,[/b ] (Dacelo gigas) – дуже великий птах, що лише небагато уступає розмірами королівському зимородкові. В оперенні переважають грязно-білі, сірі й бурі тони. Населяє зимородки, що сміється, східну частину Австралії й Нову Гвінею, недавно переселений людиною й у західні частини Австралії. зимородок, Що Сміється, видає свою присутність голосними лементами, що нагадують регіт, звідки й назва. Це гучні птахи, особливо крикливі вони по вечорах, коли відправляються на ночівлю на вершини дерев, і на світанку. У цей час чується якийсь безглуздий хор їхніх голосів.
зимородок, Що Сміється, їсть переважно плазуючих, зокрема змій, яких він вистачає за голів й убиває, кидаючи їх униз із висоти. В інших випадках він тягне змію із собою, б’є її багато разів дзьобом і потім заковтує. Іноді, що сміється зимородки, може потягти для їжі й пташеняти із чужого гнізда.
Місцеве населення захищає цим птахам і прагне мати їх біля себе.