СІМЕЙСТВО СТРИЖІ (APODIDAE)

Невеликі птахи щільної статури з досить великою й сплощеною головою. Дзьоб короткий, широкий, трохи сплюснуть зверху вниз, розріз рота дуже великий, що заходить за око. Спрямовані вбік очі захищені короткими щільними перинками. У деяких видів зверху на очі нависає щось подібне до кіля. Крила довгі, загострені, у польоті шаблеподібне вигнуті. Хвіст у багатьох видів короткий і вирізаний на кінці, буває вильчатий, як у ластівок, і прямо зрізаний. Першорядних махових 10, другорядних 7-11, і вони сильно вкорочені. Завдяки тому що в стрижів плечова кістка дуже коротка, у них основу несучої поверхні крила становить кисть із довгими й твердими першорядними маховими. Ноги в стрижів зовсім маленькі, не пристосовані для ходіння. Пальців 4, в одних видів всі пальці спрямовані вперед, в інших 2 спрямовані вперед й 2 назад, і, нарешті, є звичайне розташування пальців, коли назад спрямований лише один перший палець. Закінчуються пальці сильно вигнутими й гострими, злегка стислими з бокі
Стрижі в повітрі годуються, спаровуються, збирають матеріал для гнізда, у польоті п’ють і навіть купаються.
Стрижі мають відому подібність із ластівками, з якими не знаючі люди їх нерідко змішують. Однак у польоті стрижів легко довідатися по характерному вигляді серповидних і більше вузьких, чим у ластівок, крил. Літають стрижі стрімко й прямо, але не вертко. Коли потрібно повернути, вони роблять великий віраж. По швидкості польоту стрижі коштують на першому місці серед птахів. Иглохвостие стрижі (Chaetura), наприклад, можуть пролетіти 140-160 км у годину, за деяким даними й більше. Ластівки в порівнянні з ними тихолети – не більше 50-60 км у годину. Крім того, стрижі відрізняються від ластівок крикливістю. У польоті вони постійно голосно верещать.
Поширено стрижів дуже широко: на північ до границі лісової рослинності, місцями заходять і за полярне коло, на південь до північного краю Австралії; на самому півдні Південної Америки й Африки вони відсутні. Зустрічаються на багатьох островах, зокрема на островах Полінезії.
Стрижі, що населяють помірні широти, — перелітні птахи, у тропіках і субтропіках вони оседли. Населяють вони рівнини й гори, ліси й пустелі й, загалом кажучи, віддають перевагу відкритому ландшафту, багато хто властиві культурному ландшафту й дотримуються людських поселень. Гнізда вони розміщають у дуплах, у норах, в ущелинах скель і пещеpax, а також у будівлях людини. Пальмові стрижі влаштовують гнізда на листах. Пташенята виклевиваются сліпими й голими, але у видів, що поміщають свої гнізда відкрито, пташенята покриті густим білим ембріональним пухом.
Линяння відбувається один раз у році й тягнуться довго.
У сімействі 69 видів, що ставляться до 8 родів. У викопному стані відомий один рід з 9 видами. Сімейство розділяється на 2 підродини: звичайні стрижі (Apodinae) і иглохвости (Chaeturinae).
Чорний стриж (Apus apus) загальним виглядом відповідає наведеному вище опису стрижів. Розцвічення буроваточерная зі слабким зеленуватим відливом. Улітку пір’я сильно вигорають і загальне фарбування блідне. Дзьоб і ноги чорні. Пальці маленькі, спрямовані вперед. Довжина крила 15-18 див, вага 95-110 р.
Чорний стриж населяє Європу, за винятком її тундрової частини, і Північно-Західну Африку; за Уралом селиться до Забайкалья й півострова Ляодунь, поширюючись на північ до 62—65° північної широти, на південь до Палестини, Сирії й Гімалаїв. На зиму чорні стрижі відлітають в Африку, займаючи всю її південну частину від екватора до південного краю материка, а також Мадагаскар.
У цей час стриж у більшій частині ареалу є міським птахом. Гніздиться він й у сільській місцевості, особливо де є кам’яні будівлі – церкви, силосні вежі й т.д. Але в Забайкалье, наприклад, чорний стриж живе тільки в лісах, а в містах його заміняє інший вид – стриж белопоясний. У Фінляндії чорні стрижі рівною мірою гніздяться як у лісах, так й у поселеннях людини.
Зупинимося на деяких недавно відкритих екологічних особливостях стрижів.
Чорні стрижі прилітають пізно, і їхній приліт означає звичайно настання стійкої теплої погоди. Однак приліт стрижів відбувається далеко не так дружно, як це недавно припускали. В Англії, наприклад, установлено, що приліт їх розтягнуть у часі й триває залежно від погодних умов від 18 до 27 днів. Стрижі прилітають невеликими партіями, нерідко з перервами в одиндва й навіть кілька днів. Як правило, поява стрижів пов’язане із циклоном: стрижі прилітають «на спині циклона».
Після прильоту проходить зовсім небагато днів, і чорні стрижі приступають до гнездостроению, що триває 8 днів. Потім відкладають яйця; їх буває 2-3, частіше, однак, 2 (табл. 1). У році одна кладка. Насиджують обидві птахи. Тривалість насиживания стрижів дуже нестійка: вона коливається між 16 й 11 днями, що залежить від погоди. Якщо похолодало і йдуть дощі, багато часу йде на пошуки корму й насиджувати попросту ніколи. Втім, в особливо погану погоду стриж повертається в гніздо й відсиджується там. Але від такого «насиживания» досить мало користі, тому що голодний птах не може робити необхідного для інкубації тепла. А якщо з харчуванням стає зовсім погано, стрижі звільняють себе від гніздових турбот. Вони попросту викидають яйця із гнізд навіть тоді, коли до вилупления пташеняти залишається небагато часу.
Виведшиеся пташенята перебувають у гнізді довго й у різні роки різний час. У найбільш сприятливих випадках вони вилітають із гнізда на 38-39-й день життя, іноді навіть на 35-й або 33-й день. У несприятливі роки вони перебувають у гнізді до 56 днів.
Пташенята чорного стрижа володіють однієї незвичайної й у цьому випадку сприятливої для них особливістю. Вони не є строго гомотермними (теплокровними) істотами. У випадку голодування температура тіла пташеняти стає нестійкої й спускається іноді навіть до 20° С. При такому спаді температури стрижі впадають у тимчасове заціпеніння, і в цьому стані пташенята можуть переживати без шкоди для себе голодування протягом 9 і навіть 12 днів.
У місцях, де живуть чорні стрижі, рідке літо проходить без тимчасових похолодань і пов’язаного з ними різкого недоліку кормів. Наступаюча в такому випадку припинення життєвих процесів у пташенят (заціпеніння) дає можливість дорослим птахам залишити їх без догляду й откочевать на кілька днів у місця, де кормові умови краще. Це так називані літні, або погодні, міграції. Стрижі відлітають від гнізд на відстань 40-70 км. Ця особливість, викликана нестійкістю погодних умов, найбільше яскраво проявляється в місцях, підданих частим літнім циклонам, що несуть холоди й дощі, що буває, наприклад, у країнах Скандинавії й у Фінляндії. Саме в цих місцях і проведені спостереження, які ми тут описуємо.
Пташенята чорного стрижа можуть літати й самостійно годуватися відразу ж після вильоту із гнізда. У стрижів відсутній період сімейної послегнездовой життя. Трапляється, що молоді стрижі вилітають із гнізда й відразу ж залишають свою гніздову територію. У цей час дорослі птахи ще можуть збирати корм для пташенят, годувати яким їм уже не прийде. Але бувають і зовсім протилежні випадки: батьки (звичайно все-таки лише один з них) відлітають, коли пташенята перебувають ще в гнізді. В обох випадках, отже, пташенята починають самостійне життя без допомоги батьків.
Строк літнього перебування чорних стрижів на місцях гніздування складається, таким чином, з короткого відрізка часу, що проходить після прильоту стрижів до часу будівлі гнізда, 8 днів будівництва, що сильно коливається за часом періоду насиживания й настільки ж мінливої за часом гніздового життя пташеняти.
Виходить, у стрижів дата відльоту залежить від того, якої тривалості в даному році був у них гніздової період й у які строки він почався. Чим краще погода влітку, тим стрижі гніздяться раніше, тим коротше цикл їхнього гніздового життя й тем раніше відбувається в них осінній відліт. Втім, осіннім його назвати ще не можна: він відбувається в серпні. За спостереженнями в Англії, молоді стрижі, як уже було сказано, відлітають відразу після того, як вони залишають гніздо, а старі можуть затриматися ще на кілька днів. У випадку, якщо в липні погода була погана, батьки затримуються трохи довше. Трохи пізніше інших відлітають батьки, що мали більшу кладку. Якщо погода протягом літнього періоду була гарна й корму увесь час було багато, дорослі птахи прагнуть полетіти навіть раніше вильоту із гнізда їхніх пташенят. Птаха, у яких кладка не вдалася, відлітають раніше птахів, успішно виведших пташеняти. А статевонезрілі, що не приступали до гніздування птахи летять звичайно пізніше гнездившихся. Виходить, що загальну дату відльоту для всіх стрижів указати неможливо.
Ми знаємо, що у всіх видів птахів північні особини відлітають раніше своїх більше південних побратимів, що пов’язане з більше раннім настанням на півночі холодів. Стрижі в цьому змісті є винятком. Багаторічними спостереженнями встановлено, що з Південної Фінляндії стрижі відлітають пізніше, ніж з південніше розташованої Швейцарії. У Швейцарії, де тепліше, стрижі управляються зі своїми гніздовими справами значно раніше, ніж у Фінляндії, і відлітають відповідно раніше.
Скажемо ще кілька слів про вигодовування пташенят чорного стрижа й про їхній ріст. Звичайно, батьки не в змозі підлітати до гнізда з кожної пійманої ними мошкою. Птаха набирають спочатку повний рот корму, обволікають його слиною й потім із цим пакетиком летять до свого гнізда. За денний час, а в Ленінграді в них робочий день дорівнює приблизно 19 годинникам, стрижі приносять корм до гнізда 34 рази, а перед вильотом пташенят тільки 4-6 разів. Цікаво, що пташенята здобувають максимальну вагу приблизно на 20-й день життя, а потім вони поступово худнуть.
Нарешті, останнє. Живучі в берегів моря стрижі вилітають нерідко зграями пізно ввечері у відкрите море й проводять всю ніч у польоті. Тривалість знаходження стрижів у подібному нічному польоті залежно від пори року може коливатися від 4-5 до 7-8 годин. Повертаються ці стрижі до гнізда на світанку.
У Східній Азії широко розповсюджений белопоясний стриж (A. pacificus). По розмірах він не відрізняється від чорного стрижа, але відразу впізнається по наявності білого перев’язу в області надхвостья. Він у загальному мовчазніше чорного стрижа, але під час ігор і при переслідуванні самок може бути так само гучний, як і чорний стриж. На схід він розповсюджений до Камчатки і Японських островів, на південь до Янцзицзяна й північних частин Монгольської Народної Республіки. Крім того, він гніздиться в Гімалаях. Гніздиться в культурному ландшафті й у горах, де є поселення людини, іноді вище пояса тайги. Гнізда поміщає у високих будівлях і на різного роду стрімчаках, скелях й обривах. Гніздо будує із сухих стеблинок рослин, соломинок і т.д. У кладці 2-3 яйця. Зимувати цей стриж відлітає в Індокитай, на острови Індонезії й в Австралію. Линяння відбувається на зимівлях.
Кайенский стриж (Panyptilla cayennensis), як і всі представники роду Panyptilla, будує зовсім своєрідне, незвичайне для вже відомих нам стрижів гніздо. Він склеює слиною із зібраного в повітрі рослинного пуху тонкостінну трубку довжиною до напівметра або трохи більше з округлим отвором унизу. Трубка підвішується до виступу скелі або до потужної гілки дерева (інші стрижі цього роду можуть підвішувати гніздові трубки й до карнизів будинків). У верхній частині трубки міститься гніздова камера – своєрідний карманчик, прикріплений до однієї сторони гнізда. Наявність у трубці декількох карманчиков свідчить про те, що гніздо займалося вже кілька років. Кладка з 3 яєць буває в березні – квітні.
Кайенский стриж — маленький птах, приблизно 12 див довжини, бархатистого-чорного цвіту з білим кільцем, що охоплює шию, білим горлом, білою грудьми й двома білими цятками по краях надхвостья. Хвіст вирізаний сильніше, ніж у наших стрижів.
Розповсюджено цього стрижа в Америці від Нікарагуа до Еквадору, у Бразилії й на острові Тринідад.
Пальмовий стриж (Cypsiurus parvus) — невеликий стриж, довжина його близько 10 див, цвіт оперення в нього скоріше сірий, чим чорний. Він широко розповсюджений у тропічній зоні східної півкулі: в Африці й Південній Азії. Всі стрижі цього роду влаштовують гнізда на пальмових листах, на їх нижній (внутрішньої) стороні. Наловивши в повітрі рослинний пух і дрібні перинки, стриж робить із цього матеріалу невелику плоску подушечку й приклеює її слиною до нижньої сторони листа пальми, найчастіше кокосової. Потім до цієї подушечки приклеює 1 або 2 невеликих яєчка, довгою віссю перпендикулярно поверхні листа. Буває, що вітер перекрутить лист, і тоді гніздо виявляється відкритим сонцю, вітру, дощу.
птах, Що Насиджує, чіпко тримається пальчиками за гніздову платформу, і тому що лист пальми звисає донизу, те птах увесь час перебуває у вертикальному положенні. Пташенята лупляться з яєць, як й у всіх стрижів, голими, але дуже незабаром покриваються захисним пухом. Вони, як і батьки до цього, міцно прикріплюються до гнізда, причому звернені грудьми до листа й головою нагору, і перебувають у такому положенні, поки не оперяться повністю.
Тому що ареал кокосової пальми сильно розширений людиною, те й пов’язаний з нею гніздуванням пальмовий стриж теж збільшив свій ареал. Таким чином, і цей стриж у багатьох місцях виявився сусідом людини, наприклад у Північному Таїланді, де кокосові пальми належать винятково культурному ландшафту.
На Філіппінських островах стрижі гніздяться й у селищах. Там, де сільські жителі покривають дахи жител пальмовими гілками, цей стриж гніздиться на дахах, а в деяких провінціях Бірми, де пальми рідкі, він улаштовує гнізда, крім сільських будівель, також й у тунелях.
Сіра салангана (Callocalia vestita) — невелика тьмяна сірувато-бура пташка — належить до великого роду (близько 20 видів) саланган (Callocalia), широко розповсюдженому в Південно-Східній Азії, по островах Індонезії й по західних островах Тихого океану, тобто в Полінезії.
Сіра салангана гніздиться на півостровах Малакка й Індокитай і на острові Калимантан. Поле в цього птаха, втім як й у всіх саланган, більше слабкий, чим в інших стрижів, і трохи нагадує політ ластівок. Нерідко ці птахи літають, збираючи корм, дуже низько над землею.
Салангани гніздяться в печерах, нерідко в берегових, відкритих убік моря. Буває, що печери дуже глибокі й усередині них панує повний морок. Але це не доставляє утруднень птахам, тому що салангани можуть орієнтуватися в темряві за допомогою эхолокации. Потрапивши в темряву, вони видають серію звуків і по відбиттю їх від стін й інших предметів у печері досить спритно орієнтуються. Цікаво, що ті види саланган, які гніздяться у відкритих світлі печерах (наприклад, С. esculenta), до эхолокации не здатні.
Сірі салангани селяться більшими колоніями й клеять гнізда винятково зі слини. Хоча гніздо зовсім невелике й слинні залози птаха функціонують у цей час дуже енергійно, проте на будівлю такого гнізда в птаха йде приблизно 40 днів. Деякі види саланган полегшують положення тим, що використають для пристрою гнізда також дрібні шматочки кори, частки лишайників, маленькі обривки рослинних волокон і т.д., але сіра салангана будує «чисте» гніздо тільки зі слини.
За останнє сторіччя в країнах Південної Азії й на островах Індонезії сильно розвився промисел по видобутку гнізд саланган, які відомі під ім’ям «ласточкиних гнізд». Промисел придбав форму широкого торговельного бізнесу. «Ласточкиних гнізд» з’їдається в ресторанах на сотні тисяч доларів. По смакових якостях гнізда саланган порівнюють іноді з ікрою осетрових риб («чорна ікра»). Ідуть ці гнізда головним чином на виготовлення делікатесних супів і консоме.
Якщо в салангани взяте гніздо, вона негайно будує друге, може побудувати й третє. Але наступні гнізда бувають значно забруднені різного роду домішками. Найбільше цінуються перші гнізда, і особливо ті, які перебувають у вапняних печерах. Забруднені гнізда відправляються на очищення, з них виробляється богатий протеїном желатин, що приготовляется у вигляді стружок. У китайських торговців він одержав назву «зубів дракона».
Видобуток гнізд саланган дуже важкий, але вона прибуткова. У вдалий день збирач гнізд на Калимантане заробляє до 10 доларів. Це можливо завдяки тому, що салангани гніздяться більшими колоніями в сотні тисяч і більше пара. В одній з печер Саравака (острів Калимантан) відомо, наприклад, близько 2 мільйонів гнізд великої салангани (С. maxima).
Грубний иглохвост (Chaetura pelagica) належить до роду иглохвостих стрижів (Chaetura), у яких дуже своєрідно влаштовані кермове пір’я: вони тверді, і вершини їхніх стрижнів видаються за межі опахала у вигляді гострих голок, що й дало назву цим птахам. Обріз хвоста прямій, плюсна безпера, на відміну від звичайних стрижів, уперед спрямовані тільки три пальці, а один палець спрямований назад.
Грубний иглохвост — невеликий птах, приблизно 10 див довжини. Цвіт оперення темно-бурий, але горло й черево білою, розділеною широкою темно-бурою смугою на груди.
Цей птах належить Північній Америці, де гніздиться від Саскачевана й Манитоби (Канада) на півночі до Міссісіпі й Центральної Флориди на півдні. Зимує грубний иглохвост у Південній Америці у верхів’ях Амазонки й у Північно-Східному Перу.
Грубний иглохвост може бути визнаний рекордсменом по швидкості польоту: він може пролетіти в годину близько 170 км. Правда, під час сезонних перельотів він, видимо, не летить із такою швидкістю, тому що простір між гніздовою областю й областю зимівель пролітає за більше довгі строки. На осінньому прольоті ці птахи бувають особливо помітні, тому що збираються в тисячні зграї, з настанням сутінків збирають біля фабричних труб старих будинків, в’ються над ними, і, як тільки стемніє, вся ця маса птахів з голосним щебетом зникає в трубі на всю ніч. У цих трубах грубних иглохвостов у великій кількості виловлюють для кільцювання.
Гнізда свої грубний иглохвост раніше влаштовував у порожнечах деревних стовбурів, але в цей час він гніздиться майже винятково в димоходах печей, камінів і т.д. Звідси й назва птаха. Гніздо споруджується з гілочок, які птах ламає лапками й склеює у вигляді гніздової чашечки, прикріплюючи її до стінки димоходу.
У Північній і Південній Америці є кілька видів стрижів, що належать до роду стрижиков (Cypseloides). Вони цікаві тим, що гніздяться біля води, нерідко за невеликим водоспадом, так що, літаючи до гнізда й від гнізда, вони повинні щораз прослизати крізь струмінь падаючої води.