СІМЕЙСТВО ДІЙСНІ ДРІМЛЮГИ (CAPRIMULGIDAE)

Це центральне сімейство загону, що має найбільша кількість видів, поширення якого майже збігається з поширенням загону в цілому. Дійсних дрімлюг немає на півночі Північної Америки і Євразії, на півдні Південної Америки, в Австралії й на ряді океанічних островів.
Фарбування їх, як й інших дрімлюг, сіра, бурувата із чорними й білими плямами на крилах і хвості. Деякі види по розцвіченню оперення розпадаються на дві групи: одні особини більше сірі, інші рудуваті. Хвіст у дійсних дрімлюг досить довгий, крила довг і вузькі, поле легкий і безшумний. Череп трохи сплощений, з коротким і легким дзьобом. Розріз рота дуже великий, у багатьох видів рот оточений щетинками. Очі більші. Ноги дуже короткі, в одних видів цівка оперена, в інших немає. Пальці слабкі. На пазурі середнього пальця є зазублини, що утворять свого роду гребінку.
По зовнішньому вигляді самці й самки подібні (перші крупніше), але в деяких африканських видів самці здобувають у шлюбний час пір’я, що прикрашають, – подовжені першорядні махові.
Населяють звичайні дрімлюги лісу, більші галявини в лісистій місцевості, деякі види живуть у пустелях.
Гнізда звичайні дрімлюги не будують. Яйця, числом 1, 2 або 3, вони відкладають звичайно прямо на ґрунт. Яйця білого цвіту з пестринками. Насиджують і виводять пташеняти обоє батька.
У сімействі 18 пологів з 69 видами, крім того, відомо 9 копалин видів. Походження цього сімейства ставиться, видимо, до нижнього плейстоцену.
Типовим представником сімейства може служити звичайний дрімлюга (Caprimulgus europaeus).
Спинна сторона птаха бурувато-сірувата з більше темними пестринами й із чорнуватими поздовжніми смугами, а також з більш-менш розвиненим ржавчатим відтінком. Черевна сторона вохристо-бурувата із чорнувато-бурими поперечними тонкими смужками. На горлі є 2 супротивно розташовані білі плями. На внутрішнім опахалі перших трьох першорядних махових велика біла пляма, білі верхові плями є й на двох крайніх парах кермового пір’я. Довжина крила звичайного дрімлюги 17, 5-20 див, вага близько 75 р. Самки трохи менше самців.
Ареал звичайного дрімлюги охоплює Європу на північ до Архангельська й Азію до Забайкалья. На північ цей птах поширений до Томська і Єнісейська, на південь – до Західного Пакистану й до средиземноморских берегів Малої Азії. Гніздиться він й у Північно-Західній Африці. Майже на всьому протязі ареалу звичайний дрімлюга – перелітний птах, в Африці, видимо, осіла. Зимівлі його розташовані в Африці південніше Сахари й на північно-заході Індії.
На гнездовье звичайного дрімлюги можна зустріти в лісах, лісостепу, у чагарникових напівпустелях і навіть по окраїнах пустель. Зустрічається він також й у безлісні або бедних лісом ділянках гір і передгір’їв.
Щодо весняного прильоту дрімлюг можна сказати, що в південній й юговосточной частини ареалу перші дрімлюги з’являються в останніх числах квітня, у північних частинах ареалу приліт перших особин буває в перших числах травня. Строки прильоту сильно розтягнуті.
Статевозрілими дрімлюги стають у першу ж весну життя, гніздяться завжди окремими парами. Гнізда в них ні, і яйця, звичайно 2, відкладаються просто на землю, іноді на голий ґрунт, частіше ж на опалу хвою або листи. Невелике гніздове поглиблення на цьому місці утвориться лише згодом у міру насиживания. Яйця эллипсовидной форми, білі з ясно-сірими й буруватими плямами . Довга вісь яєць 28-37 мм, коротка вісь 20- 24 мм.

Перед відкладанням яєць, та й пізніше, відбуваються шлюбні ігри й «спів», яких можна зрівняти з муркотанням кішки. Самець тягне свою одноманітну пісню до 5 хвилин і закінчує її різким лементом, що повторюється 4-5 разів. Потім чутний ляскіт крил.
До насиживанию птаха приступають відразу після откладки першого яйця. Насиджують яйця обидві підлоги поперемінно. Відомий німецький орнітолог О. X а й нр про т пише, що прилетевшая після відпочинку й годівлі до гнізда птах у буквальному значенні слова зіштовхує свого напарника з яєць.
Тривалість насиживания 17—18 днів. Буває, що, відчувши небезпеку під час насиживания, птаха можуть пересувати свою кладку на інше місце. Пташенята виклевиваются видючим і покритими густим буруватим пухом. Оскільки насиживание почалося з першого яйця, друге пташеня лупиться більш ніж на добу пізніше першого. Вилупление відбувається вночі. Батьки годують пташенят, поки вони не оперяться, але й після того як вони навчаться літати, продовжують ще якийсь час їх годувати. Молоді птахи відрізняються від старих більше коротким хвостом.
Відлітають дрімлюги наприкінці серпня й у вересні.
Дрімлюги — це сутінкові, довгокрилі, безшумно літаючі птахи. Іноді вони «трясуться» на одному місці, як це робить, наприклад, боривітер. Удень птах сидить на землі в тіні, і помітити її важко. Іноді вона сідає на горизонтальну гілку дерева й не поперек, а уздовж її.
Дрімлюги мало бояться людину й під час полювання можуть зовсім близько підлітати до нього, можуть залітати в села. Назва своє дрімлюги одержали від існуючі в ряді місць повір’я, начебто ці птахи по вечорах підлітають до череди й за допомогою величезного рота видоюють тварин.
Звичайний дрімлюга харчується різними комахами, яких він ловить у польоті, головним чином жуками й метеликами.
Линька в дрімлюг буває два рази в році. На зимівлях, у грудні – лютому, буває повне линяння. Часткове линяння, коли линяє дрібне перо, відбувається у вересні – жовтні.
На території СРСР гніздиться ще індійський, або великий, дрімлюга (С. indicus), що відрізняється від звичайного дрімлюги більшими розмірами (вага близько 100 м, довжина крила 20—25 див) і деякими деталями розцвічення оперення, зокрема більшими білими плямами на кінці кермових. Він населяє Східну Азію (у СРСР від Забайкалья до Татарської протоки), Індію, Цейлон, західну частину Індокитаю. Голос його голосний, далеко чутний і звучить як часто повторюване «так».
На заході Північної Америки гніздиться сплячий дрімлюга (Phalaenoptilus nuttallii). Це невеликий дрімлюга, що має короткий хвіст. Місцеве населення завжди вважало, що цей птах узимку впадає в спячку. Але точні відомості, що підтверджують це, отримано тільки недавно. Виявилося, що птаха ( чивсі, залишається невідомим) ховаються на зиму в ущелинах і поглибленнях крутих обривів каньйонів, температура тіла в них знижується до 18-19° С (при нормі 40—41° С) і птаха дійсно впадають у заціпеніння. Один з таких заціпенілих птахів була окільцьована, і з’ясувалося, що вона поверталася на це місце на «зимівлю» принаймні 4 рази.
Малий дрімлюга (Chordeilis minor), розповсюджений по узліссях лісів Північної Америки й на Больших Антильських островах, цікавий тим, що влаштовується для гніздування іноді на плоских дахах будинків. Як у всіх представників роду Chordeilis, у малого дрімлюги відсутні настільки характерні для інших дрімлюг околоротовие щетинки.
Вимпеловий дрімлюга (Semeiophorus vexillaris), довжина якого від кінчика дзьоба до кінця хвоста близько 27 див, цікавий тим, що навесні в самця з’являються білі «вимпели»: внутрішня пара першорядного махового пір’я виростає до неймовірної в порівнянні з розмірами птаха длини—до 60 див. Цей птах голосом, очевидно, не володіє. Гніздиться в Південній Африці, а на «зиму» відлітає в Конго.