СІМЕЙСТВО БІЛІ СИВКИ (CNIONIDIDAE)

Білі сивки зустрічаються в Субантарктике й в Антарктиці. Як і попереднє сімейство, білі сивки дуже мало схожі на дійсних куликів. Дотримуючись думки цих птахів, що вивчали, натуралістів, білих сивок можна охарактеризувати як птахів із загальним зовнішнім виглядом, ходою й польотом голублячи, дзьобом і голосом ворони, із завзятістю й «фамільярністю» стосовно людини, як у домашнього півня. Спосіб життя цих птахів начебто подібний зі способом життя інших куликів з тієї, однак, різницею, що білі сивки, можна сказати, побоюються води. Це дійсні берегові птахи, годуються вони на літоралі, гніздяться в безпосередній від її близькості.
У сімействі всього 2 види, представники яких мають біле розцвічення оперення й досить характерна будова дзьоба: над ніздрями розвинені особливі чешуевидние кришечки. За цією ознакою радянські моряки, що вперше зустріли цих птахів в Антарктиці, влучно назвали їх футляроносами. Тулуб у них щільне, округле, оперення теж щільне, крила невеликі, лапки й дзьоб короткі, плавальних перетинок на пальцях немає.
Гнізда білі сивки поміщають у накопиченнях каменів, у щілинах і на уступах скель, іноді в норах буревісників. Гніздо досить велике й споруджується з пір’я пінгвінів, костей, раковин, яєчної шкарлупи, водоростей, мохів, стебел трави. У кладці буває 2-3 яйця, які відкладаються з більшими інтервалами, до тижня. Тому що птах починає насиджувати після откладки першого яйця, те, природно, пташенята народжуються неодночасно. Повного розвитку досягає звичайно всього одне пташеня. Нерідко молодшого, більше слабкого пташеняти батьки самі ж і поїдають.
Білі сивки можуть добре плавати, але користуються цим умінням лише у випадку гострої потреби. Звичайно під час годівлі вони бродять пішки по мілководдю й взагалі воліють більше ходити, ніж літати. Проте поле в них сильний, голубиного типу, і вони можуть робити далекі вильоти в море, іноді їх бачать на відстані до 700 км від найближчого берега. Відомо, що вони інший раз довгостроково випливають у море за кораблями, сідаючи на них час від часу для відпочинку. Можуть також «подорожувати» по морю, сидячи на плавучих льодах або на купах водоростей.
Білі сивки їдять усе, що тільки можна вважати їстівним, і часто хижачать. Вони викрадають яйця й пташенят пінгвінів і буревісників, роздзьобують трупи тварин, викинутих морем, поїдають екскременти ластоногих, збирають покидьки в житла людини.
Звичайна біла сивка (Chionis alba), що відрізняється жовтим або м’ясним цвітом дзьобом, а також більшими розмірами (довжина крила близько 25 див), гніздиться на островах Південно-Західної Атлантики. Мала біла сивка (Ch. minor) має чорний дзьоб. Вона населяє острови Кергелен, Принца Едуарда, Марион, Крозе, Херд.