ЗАГІН ЛЕНТЕЦИ (PSEUDOPHYLLIDEA)

Лентеци хоча й паразитують у представників всіх класів хребетних, однак здебільшого пов’язані з рибами. Для одних видів цих хробаків риби є остаточними хазяями, інші обрали їхніми додатковими хазяями. Роль проміжних хазяїв виконують ракоподібні.
Для лентецов характерна будова головного кінця. Голівка цих паразитів постачена двома поздовжніми щілинами або двома присасивательними ямками. Гаки на сколексе звичайно відсутні.
Інша особливість будови лентецов — це відкрита матка. Отвір матки розташований звичайно на черевній стороні членика. Через нього виділяються яйця в міру їхнього дозрівання. Кожен членик, крім отвору матки, має ще два – чоловічі полові отвори й жіноче, провідне у вагину.
Познайомимося із представниками трьох сімейств цього загону, досить різних по своїй будові й біології.
Сімейство Гвоздичники (Сагуоphyllaeidae) — дрібні, примітивні форми лентецов з нерозчленованим тілом й одним комплектом полових органів, паразити кишечнику риб.
Кариофиллеус лятицепс, або гвоздичник широкоголовий (Caryophyllaeus laticeps) — найпоширеніший представник сімейства, дуже часто зустрічається в коропових риб.
Довжина тіла цестоди 2—4 мм. Головний кінець веерообразно розширений, ботрии змінені у своєрідний прикріпний апарат. У передній половині тіла розташовані численні насінники й фолікули желточников. Яєчник і матка із численними яйцями перебувають в останній третині тіла. Полові отвори відкриваються в задній частині паразита. У молодих гвоздичников спершу розвиваються насінники, а потім органи жіночої полової системи.
Розвиток цього виду й інших гвоздичников протікає при зміні двох хазяїв — остаточного й проміжного.
Проміжними хазяями є малощетинковие хробаки — тубифекси. У їхньому тілі із заглоченного яйця паразита розвивається личинка – процеркоид. У кишечнику риби, коли вона поїдає заражених личинками малощетинкових хробаків, розвивається дорослий гвоздичник.
Звичайно риби бувають заражені більшою кількістю гвоздичников — до декількох сотень і навіть тисяч екземплярів. Особливо небезпечний цей паразит для молоді.
Сімейство Ремнеци (Ligulidae)— досить великі паразити з ремневидним сильномускулистим тілом. У дорослій стадії живуть у кишечнику рибоядних птахів. Розвиток проходить при участі проміжних (ракоподібні) і додаткових (риби) хазяїв.
У тілі риб розвивається дуже велика личинка плероцеркоид, по розмірі майже що не уступає дорослому хробакові. Більша частина заражених личинками ремнецов риб гине.
Лигула, або ремнец звичайний (Ligula intestinalis), — один з найбільше широко розповсюджених представників сімейства. Остаточними хазяями його є переважно чайки, але він зустрічається й в інших рибоядних птахів.
Доросла форма паразита може досягати 1 м у довжину, хоча звичайно розміри лигули значно менше, максимальна ширина її — 1, 2 див. Тіло має тільки внутрішню розчленованість, що не проявляється зовні. На звуженому передньому кінці хробака містяться дві ботрии. Уздовж усього хробака на поверхні тягнеться жолобок. Усередині тіла метамерно розташована величезна кількість – від 700 до 2000 – комплектів полових органів.
Носії дорослих лигул — чайки й інші птахи — розсіюють над водоймами величезне число яєць паразита. У воді з яйця виходить личинка – корацидий. Він покритий ресничками, за допомогою яких активно пересувається.
Корацидия заковтують веслоногие рачки — проміжні хазяї лигули. У тілі рачка корацидий перетворюється в процеркоида – личинку подовженої форми, позбавлену ресничек.
Разом з рачком процеркоид повинен потрапити в рибу — додаткового хазяїна. Роль цю для даного виду лигули виконують різні види коропових риб. Личинки інших видів лигул паразитують в інших груп риб. Лигули, як і всі ремнеци, мають досить строгу специфічність відносно риб – своїх додаткових хазяїв. З кишечнику риби процеркоид проникає в порожнину й виростає тут у личинку наступної стадії розвитку – у плероцеркоида. Плероцеркоид у тілі риби досягає, як указувалося, дуже великих розмірів, майже рівних статевозрілій формі паразита. При цьому в плероцеркоиде формуються майже всі органи, зокрема високого ступеня зрілості досягає полова система. Недарма для розвитку плероцеркоида в організмі риби необхідний порівняно довгий строк – до 14 місяців.
У міру росту плероцеркоида лигули в тілі риби черевце її здувається, паразит давить на внутрішні органи риб, викликає іноді їхню атрофію.
Хвора риба заточуватися, тримається в поверхні води й стає легким видобутком птахів. Іноді лигула розриває стінку тіла риби й випадає у воду.
Лигулоз (так називається це захворювання) заподіює великий збиток рибному господарству.
У кишечнику птаха, що проковтнула заражену плероцеркоидом рибу, розвиток паразита до статевозрілої стадії відбувається дуже швидко — протягом 35—60 годин. Лигула починає інтенсивно виділяти яйця й через 2-4 дні гине.
Сімейство Дифиллоботрииди (Diphyllobothriidae) поєднує дуже великих цестод (деякі досягають довжини 20 м) з повної й чітко вираженої членистостью тіла, що паразитують у статевозрілій стадії в людини й хижих ссавців, рідко в птахів. Розвиток їх протікає при участі проміжного й додаткового хазяїв. Роль проміжного хазяїна виконують ракоподібні, додаткового – найчастіше риби, іноді земноводні й плазуючі, рідко ссавці.
Лентец широкий (Diphyllobothrium latum) — один зі звичайних представників, дифиллоботриид. Дорослий хробак паразитує в людини й у багатьох хижих ссавців, особливо в собак, лисиць, песців, вовків і кішок. Широко розповсюджений у північних районах земної кулі. У Радянському Союзі зустрічається в басейнах нижнього плину рік Лени, Єнісею, Обі, Печори, у ріках Карелії, на Кольськім півострові й у деяких прибалтійських районах.
Статевозрілий лентец може досягати 15 м у довжину. З гельмінтів, що паразитують у людини, це самий великий вид. Довге тіло лентеца складається з безлічі члеників, кількість їх обчислюється декількома тисячами. Зрілі членики майже квадратної форми, найбільші з них мають ширину 1, 5 див. Передній кінець паразита звужений, голівка несе дві ботрии, У центрі зрілих члеників розташована розетковидная матка.
У кожному членику формується одинарний комплект полових органів. Спочатку в молодих члениках розвивається чоловіча полова система, потім у них же утворяться ще органи жіночої полової системи, зрілі членики містять тільки матку, наповнену яйцями.
Матка розташована в центрі членика. Вона помітна неозброєним оком, має характерну розетковидную форму, завдяки чому лентец легко відрізняється від інших великих цестод, що паразитують у людини, – бичачого й свинячого ціп’яків. У цих паразитів матка має вигляд поздовжнього стрижня з бічними відгалуженнями.
Яйця, що відкладають лентецом (матка лентеца має отвір, у ціп’яків матка замкнута), овальної форми, із кришечкою на одному полюсі. У зовнішнє середовище яйця попадають разом з випорожненнями хазяїна.
Розвиток лентеца широкого протікає в такий спосіб. Яйце попадає у воду, Тут у ньому формується личинка – корацидий, що незабаром через кришечку, що відкрилася, залишає оболонки яйця. Корацидий за допомогою ресничек активно плаває у воді. Подальший розвиток паразита протікає в тілі рачків-циклопів – проміжних хазяїв лентеца. Заглоченний циклопом корацидий з кишечнику рачка проникає в порожнину й перетворюється тут у процеркоида.
Заражені циклопи разом з іншим кормом поїдаються рибами — додатковими хазяями лентеца широкого. Частіше інших цю роль виконують щука, йорж, окунь, минь, лосось, форель, харіус, сиг. Процеркоиди паразита, потрапивши в шлунок риби, проникають у порожнину її тіла, у м’язи й інші тканини, перетворюючись у личинку наступної стадії – у плероцеркоида. Личинка цієї стадії витягнутої форми, довжиною від 0, 5 до 1 див, молочно-білого цвіту, на голівці її вже видні присасивательние щілини. Витягнута з риби, живаючи личинка постійно те скорочується, то витягається.
Зараження остаточних хазяїв лентецом широким (людини, хижих ссавців) відбувається в тому випадку, якщо вони поїдають сиру або недоварену рибу, у тілі якої перебувають живі плероцеркоиди. У кишечнику остаточного хазяїна личинки паразита прикріплюються голівкою до стінки й починають швидко рости. Через 5-6 тижнів лентец стає дорослим і приступає до откладке яєць.
Захворювання, викликуване лентецом широким, — дифиллоботриоз у людини звичайно протікає досить важко. У хворих з’являється нудота, болю в животі, порушується апетит, ненормально працює кишечник; нерідко хворі скаржаться на швидку стомлюваність, слабість, головні болі, дратівливість. У більше важких випадках у хворих розвивається сильне недокрів’я.
При своєчасному лікуванні, тобто видаленні паразита, всі ці явища більш-менш швидко зникають.
Заражаються дифиллоботриозом найчастіше рибалки й робітники рибоконсервних заводів, які нерідко їдять зовсім сиру рибу. Часто це захворювання зустрічається в населення тих районів, де розповсюджений звичай уживати в їжу свіжоморожену або злегка підсмажену на рожні рибу. Плероцеркоиди лентеца в такої риби часто залишаються живими.
Боротьба з дифиллоботриозом ведеться насамперед шляхом виявлення й лікування хворих і потім шляхом охорони прісноводних водойм від забруднення нечистотами, з якими туди попадають й яйця паразита.